INFELICISSIMUM GENUS INFORTUNII EST FUISSE FELICEM
Как ананасовая долька Луны анфас. Есть в мире ты и я, но только В нём нету нас. Останутся мосты, строенья И плеск воды. Останутся стихотворенья – Любви следы. Ищейки памяти крадутся По тем следам. И так заманчиво вернуться Вспять временам. Сыграли мы в последнем акте Спектакль утрат. Жаль, нет у прошлого в контракте Статьи «возврат». Не жить двум душам в одном теле. Прости. Забудь. Мне твой звонок сейчас смертелен - Как пуля в грудь.
2023-02-02 18:06:45
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8282