Лето стало небылицею
Лето стало небылицею, Эпизодом фильма лживого. Луч трепещет пёстрой птицею В листьях клёна красногривого. Тяжко свету жить в изгнании, Он сквозь тучи к людям тянется. Отражаясь в каждом здании, Красит город осень-странница. Мы объяты этим пламенем Адской страсти с райской нежностью. Полыхаем алым знаменем, Не смиряясь с неизбежностью. Ты не верь дурным рассказам, Кто влюблён, тот чувств не прячет. Снится солнце старым вязам, И о ком-то небо плачет.
2023-01-28 20:38:57
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1762
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3961