MON IMPOSSIBLE AMOUR (МОЯ НЕВОЗМОЖНАЯ ЛЮБОВЬ)
Смогу ли я тебя забыть? Нет. Душа мертва, а тело – лишь склеп. Ты разожгла внутри меня свет. Но свет погас. И я теперь слеп. Я как из мультика - Слепой Пью. Пью – это имя, и оно же глагол. Что мне поделать? Раз тебя я люблю Больше, чем книги. Чем друзей. Чем футбол. Люблю тебя гораздо больше, чем жизнь. Жизнь без тебя – как без сюжета кино. Люблю сильнее, чем орёл любит высь. Я и не ведал, что так смертным дано. Но если любишь – то внутри тебя Бог. И ты – как он – то есть выходит – Творец. Прости, Родная, что я так и не смог Сложить нам песню двух влюблённых сердец. Сожжём последние меж нами мосты, На право встреч наложим вечный арест. Но знай, когда была со мной ты, Мир этот был не самым худшим из мест. Мне не судьба забыть тепло рук. Искры шампанского на дне глаз. Твой голос – именно его звук – Звучит во мне манящим эхом сейчас. У твоих губ был вкус вина и страстей, Чувственный мускус исходил от волос. Во взгляде жили десять тысяч чертей, Ну а ещё … с тобой так сладко спалось. Смотрю на фото. За окном уже ночь. На снимке мы. Смеёмся. Шутим. Живём. Я так хотел, чтобы у нас была дочь. И целоваться под осенним дождём. А если честно всё понять и принять, Ты – просто чудо, что случилось со мной. С тобой хотелось мне всю Землю обнять. Ну а теперь даже себе я чужой. Всё. Без тебя я буду равен нулю. Пустой. Обшитый мясом скелет. Ору в подушку, что тебя я люблю. И жду, когда уже наступит рассвет.
2023-02-04 07:06:59
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1102
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8662