Я ХОТЕЛ СОЧИНИТЬ

Андрій Лаврик

Я хотел сочинить элегию о разлуке, На палитре эмоций гуще размазать краски. Как на память влияют запахи, строки, звуки, Воскрешая в душе места, поцелуи, ласки. И мотив позабытой, старой совместной песни - Как машина времени – в прошлое возвращает. Только всё бесполезно будет, ведь, хоть ты тресни, Оживить невозможно то, что не умирает.

2023-02-07 20:16:40

Інші вірші поета

Кто-то гуглит погоду в Париже БЛЮЗ Солнце пылкой Жар-птицей смотрит в окна отеля КЛЕЙМО

Інші поети

泽明王

@WangZeMing_Z85

Avrora171717

@Avrora171717

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8472

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11497