Ничего не делай
Вот! Ничего не делай. Сиди - жди чудес. Трубку не трожь - пусть сами звонят, кому надо. Стоит развеяться, но у тебя же стресс. Лень и депрессия, знаешь ли, вечно рядом. Люди влюбляются, женятся, расстаются, Врут, заблуждаются, плачут, куда-то идут, Ну а тебе даже неоткуда вернуться, Просто тебя в этом мире нигде не ждут. Может, изменится к лучшему мир, как знать? Вздорно надежда ум твой опять туманит: Если один – значит некому предавать, Значит, никто не бросит и не обманет. Нет у тоски ни имени и ни отчества, Холод забвения - словно удар под дых. Чёрт бы побрал это мерзкое одиночество, Что рикошетит эхом от стен пустых. И тишина презрительно ржёт до колик. Вся поросла сорняками судьбы стезя. Фильм твоей жизни – очень коротенький ролик На тему: «Ребята, смотрите, вот так жить нельзя».
2023-01-30 16:41:17
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2503
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11434