Ничего не делай
Вот! Ничего не делай. Сиди - жди чудес. Трубку не трожь - пусть сами звонят, кому надо. Стоит развеяться, но у тебя же стресс. Лень и депрессия, знаешь ли, вечно рядом. Люди влюбляются, женятся, расстаются, Врут, заблуждаются, плачут, куда-то идут, Ну а тебе даже неоткуда вернуться, Просто тебя в этом мире нигде не ждут. Может, изменится к лучшему мир, как знать? Вздорно надежда ум твой опять туманит: Если один – значит некому предавать, Значит, никто не бросит и не обманет. Нет у тоски ни имени и ни отчества, Холод забвения - словно удар под дых. Чёрт бы побрал это мерзкое одиночество, Что рикошетит эхом от стен пустых. И тишина презрительно ржёт до колик. Вся поросла сорняками судьбы стезя. Фильм твоей жизни – очень коротенький ролик На тему: «Ребята, смотрите, вот так жить нельзя».
2023-01-30 16:41:17
1
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2705
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497