БРОДЯГА
Любовь – по сути своей – вымысел. Понятно это даже ежу. Я столько грязи – он сказал - вымесил, Что точно знаю, о чём сужу. Издал унылый, протяжный стонец, Но мой мобильник взглянул как волк, И попросил невзначай червонец. На хлеб, конечно. Конечно, в долг. Пожал мне руку, сказать пытаясь, Что, мол, прорвёмся, Ты, мол, не дрейфь. И с гордым видом ушёл, шатаясь, Оставив нам перегара шлейф. И показался весь мир бродячим. Мы с ним, признайтесь, похожи ведь. У жизни вечно мы мелочь клянчим, Нам так же страшно порой трезветь.
2023-01-29 08:44:58
1
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2672
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4917