БРОДЯГА
Любовь – по сути своей – вымысел. Понятно это даже ежу. Я столько грязи – он сказал - вымесил, Что точно знаю, о чём сужу. Издал унылый, протяжный стонец, Но мой мобильник взглянул как волк, И попросил невзначай червонец. На хлеб, конечно. Конечно, в долг. Пожал мне руку, сказать пытаясь, Что, мол, прорвёмся, Ты, мол, не дрейфь. И с гордым видом ушёл, шатаясь, Оставив нам перегара шлейф. И показался весь мир бродячим. Мы с ним, признайтесь, похожи ведь. У жизни вечно мы мелочь клянчим, Нам так же страшно порой трезветь.
2023-01-29 08:44:58
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13020
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2532