У ЧЕРЗІ ЗА ЩАСТЯМ
Андрій Лаврик
Чуєш? Це молодість тихо минає В чварах та сумнівах, в смуті та змовах. Це дні, мов сумна вороняча зграя, Кружляють та губляться в темних дібровах. Бачиш? Це люди у черзі за щастям. Тримають минуле в масних долонях. Пишаються ним, ніби першим причастям. А що в нагороду їм? Срібло на скронях. Спробуй на смак, відчувай на дотик Кожну хвилину свого існування. Рідна людина чіпля, мов наркотик, Якщо ваша зустріч, ймовірно, остання. З часом все суще втрачає суттєвість. І до чудес мимоволі звикаєш. Саме у цю дивовижну миттєвість Крізь тебе проходить життя. Відчуваєш?
2023-02-01 23:42:27
1
0
Інші вірші поета
ЭТА ОСЕНЬ СНАРУЖИ ДОМОВ Равновесие ОБ ОДНОМ ЭКЗИСТЕНЦИАЛЬНОМ ПРОЗРЕНИИ Взлетишь
Інші поети
Arin lee
@XxunchartedXx
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5936
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12957