У ЧЕРЗІ ЗА ЩАСТЯМ
Чуєш? Це молодість тихо минає В чварах та сумнівах, в смуті та змовах. Це дні, мов сумна вороняча зграя, Кружляють та губляться в темних дібровах. Бачиш? Це люди у черзі за щастям. Тримають минуле в масних долонях. Пишаються ним, ніби першим причастям. А що в нагороду їм? Срібло на скронях. Спробуй на смак, відчувай на дотик Кожну хвилину свого існування. Рідна людина чіпля, мов наркотик, Якщо ваша зустріч, ймовірно, остання. З часом все суще втрачає суттєвість. І до чудес мимоволі звикаєш. Саме у цю дивовижну миттєвість Крізь тебе проходить життя. Відчуваєш?
2023-02-01 23:42:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3387
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1996