В «ВАЙБЕРЕ» КОНТАКТОВ БОЛЬШЕ ТЫЩИ
Андрій Лаврик
В «Вайбере» контактов больше тыщи, Каждую минуту лютый спам. А когда поддержки чьей-то ищешь, Не с кем пообщаться по душам. Видишь сотню лайков и хмелеешь, Ты «Фейсбук» считаешь своим царством. Но когда ангиной заболеешь, Кто из них помчится за лекарством? И «Вконтакте» важен ты, конечно. В «Твиттере» друзья со всей планеты. А случись пропасть тебе навечно, Кто-то спросит, что с тобой и где ты? В наш истерзанный гнилым позёрством век, Друг для друга служим мы товаром. Никому не нужен человек, Все обеспокоены пиаром.
18.01.2023
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мартин ІДЕН
Хорошо
Відповісти
18.01.2023, 11:05
Подобається
Julia K
Точно! Отличный стих)
Відповісти
18.01.2023, 21:06
Подобається
Інші вірші поета
Утро тихо встречает прохладой Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире ВОНА IДЕАЛЬНА, МОВ ВАЛЬСИ ШОПЕНА КЛАДБИЩЕ НАДЕЖД
Інші поети
Shantilly
@Shantilly
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Solo Frau
@frausolo
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1364
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1108