Каждый влюблённый на треть поэт

Андрій Лаврик

Каждый влюблённый на треть поэт. И на две трети - трепетный лирик. Хочешь, тебе посвящу сонет? Произнесу в честь тебя панегирик! Май инкрустирует небо алмазами, Блещет созвездьями, манит каратами. Тени шалят малышами чумазыми Под фонарями – ночными фрегатами. Город в весеннем экстазе замер. Запах сирени сулит удачу. Я прохожу твоих губ экзамен, И отправляюсь на пересдачу. Ты говоришь: «Не люблю поэтов. Все они волки в овечьей шкуре». Ты всё твердишь: «Не терплю сонетов. Лучше б колечко купил мне дуре».

2023-01-31 08:44:14

Інші вірші поета

Стервятники прочат себя в орлы ГДЕ-ТО... НОВИЙ РIК Мискаст

Інші поети

Рома Райн

@raynrom

Тесса

@caxxap16

Alonar

@Alonar

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11434

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1678