ВНОЧI

Андрій Лаврик

Відчуття, ніби серцю бракує кисню. Воно б’ється, мов спіймана в ятір риба. Так, я міг би набрати твій номер, звісно, Та катують розмови ті нас, як диба. І навіщо настрій обом псувати? Я ж уже не твій ярмарковий блазень. Знаєш, іноді наші слова – це ґрати. Якщо вимовиш їх – ти довічний в’язень. Взагалі не треба нам говорити. Зісковзне з плечей на підлогу плаття. Бо слова кохання – ніби молитви, А слова розлуки – наче прокляття. Ми як кажани – живемо вночі. І вночі полюємо – ніби сови. Не порушуй тишу пітьми, мовчи. Бо вуста коханцям не для розмови.

2023-02-02 05:51:37

Інші вірші поета

Чеканная монета звёзд АЛХИМИК РАСШИФРОВАЛИ РУНЫ И ПИСЬМЕНА МАЙЯ ОДОЛЖИ МНЕ ВЛЮБЛЁННОЕ СЕРДЦЕ

Інші поети

Molly Walker

@mollywalker228

Берніс Кірк

@Berni

Katy_May

@Katy_May

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11464

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1700