ВСЁ СУЕТА
Андрій Лаврик
Жизнь состоит из случайностей и мелочей. Посуетиться, а после - упасть в ковыль. Сумму в кредит нам отпущенных дней и ночей Время смахнёт, словно с полки истории пыль. Смерть квартирует с тобой по соседству, жди. Смерть проникает в спальню, на кухню, в сортир. Ей одинаково лЮбы рабы и вожди. Смерть уравняет нас лучше борцов за мир. Производители опта бессмысленной суеты, Члены почётного общества горемык. О чём будешь думать в последний свой выдох ты? Я вот о том, о чём думать уже привык: В памяти только она – та, что всех нужней. Мой самый главный триумф, а потом - провал. Нет, я ни разу не вспоминал о ней, Потому что ни на секунду не забывал.
2023-02-04 18:25:21
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Мудро.
Відповісти
2023-02-04 22:26:59
Подобається
Інші вірші поета
ЗИМНЯЯ ПРОГУЛКА Переосмыслив мир по-своему Кто-то гуглит погоду в Париже Утро тихо встречает прохладой
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Josephine schultz
@josephine_schultz
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2228
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11210