Борсоканя
Дике бездоріжжя.
Тихий шепіт трав.
В небі місяць ніжним
Сяйвом запалав.
Тануть у тумані
Обриси доріг.
Зіронька остання
Упаде до ніг.
Я своє бажання
Загадаю знов.
Відьма-борсоканя -
То моя любов.
Най же забирає
У свій темний ліс.
Серце завмирає
Від чарівних слів,
Тих, що промовляє,
Як настане ніч.
Відьмо, хоч востаннє
Ти мене поклич.
У тінисті гори,
Де ріка шумить,
Серед скель тих чорних
Голос твій бринить.
Відьмо ти кохана,
Літа дикий цвіт.
Ти осіння панна
І зимовий сміх.
Я до тебе лину
В сутінках небес,
Щоб в очах тих синіх
Бачити світ весь.
Ся любов - навіки.
Не залишусь тут.
Диким бездоріжжям
З відьмою піду.
Тихий шепіт трав.
В небі місяць ніжним
Сяйвом запалав.
Тануть у тумані
Обриси доріг.
Зіронька остання
Упаде до ніг.
Я своє бажання
Загадаю знов.
Відьма-борсоканя -
То моя любов.
Най же забирає
У свій темний ліс.
Серце завмирає
Від чарівних слів,
Тих, що промовляє,
Як настане ніч.
Відьмо, хоч востаннє
Ти мене поклич.
У тінисті гори,
Де ріка шумить,
Серед скель тих чорних
Голос твій бринить.
Відьмо ти кохана,
Літа дикий цвіт.
Ти осіння панна
І зимовий сміх.
Я до тебе лину
В сутінках небес,
Щоб в очах тих синіх
Бачити світ весь.
Ся любов - навіки.
Не залишусь тут.
Диким бездоріжжям
З відьмою піду.
Коментарі