Проклята долина
Не ходіть, дівчата, в прокляту долину,
Ту, що бур'янами й маком заросла
І куди веде уквітчана стежина.
Бо погубить відьма, зачаклує вас.
А вона відьмує, а вона ворожить.
Вабить та долина, буйно так цвіте.
Як зайдеш туди, то вийти більш не зможеш,
Бо коріння тіло обплете твоє.
Обплітає ноги, обплітає руки
І в холодну землю скоро затягне.
Відьма з вуст тремтячих украде цілунки,
Що їх для кохання з милим бережеш.
Вже землею вкрилась. Тут твоя могила.
Тіло молодеє у пітьмі згниє.
Тихо засинаєш, покидають сили.
Квіти проростають із твоїх грудей.
Квіти ті високі, наче кров, багряні.
І тремтять на вітрі ніжні пелюстки.
Вранці поливає відьма їх сльозами,
Тими, що губили юнки й юнаки.
Не ходіть, дівчата, в прокляту долину.
Не ходіть ви, хлопці, квіти рвати там.
Той, хто туди піде, вже назавжди зникне.
Відьма зачаклує і погубить вас.
Ту, що бур'янами й маком заросла
І куди веде уквітчана стежина.
Бо погубить відьма, зачаклує вас.
А вона відьмує, а вона ворожить.
Вабить та долина, буйно так цвіте.
Як зайдеш туди, то вийти більш не зможеш,
Бо коріння тіло обплете твоє.
Обплітає ноги, обплітає руки
І в холодну землю скоро затягне.
Відьма з вуст тремтячих украде цілунки,
Що їх для кохання з милим бережеш.
Вже землею вкрилась. Тут твоя могила.
Тіло молодеє у пітьмі згниє.
Тихо засинаєш, покидають сили.
Квіти проростають із твоїх грудей.
Квіти ті високі, наче кров, багряні.
І тремтять на вітрі ніжні пелюстки.
Вранці поливає відьма їх сльозами,
Тими, що губили юнки й юнаки.
Не ходіть, дівчата, в прокляту долину.
Не ходіть ви, хлопці, квіти рвати там.
Той, хто туди піде, вже назавжди зникне.
Відьма зачаклує і погубить вас.
Коментарі