Відьма (IX)
В тихім лісі нічнім запалю я вогонь.
Мої серце й душа заспіва в унісон.
У багатті яснім негаразди спалю
І Гекаті-хранительці я помолюсь.
Під Чумацьким шляхом, серед гір і лісів
Хай лунає, бринить сміх дзвінкий, ніжний спів.
Ворожбу-заклинання створю-заплету
І чар-зілля у лісі нічнім віднайду,
Щоб творити добро. Бо у Книзі Тіней
Є закон: що робитимеш ти для людей,
Повернеться назад. І добро за добро.
Зло за зло, наче мітка. Як чорне тавро.
Народилася відьмою. Сила моя
Нехай в серці розквітне. Прийму її я.
У землі і вогню та у вітру й дощу
Сили, благословення у них попрошу.
Я піду крізь віки, крізь світи і крізь час,
Щоб відьомський вогонь у душі не погас.
Нехай зоряний лик мій пітьма огорта,
До небес доторкнуся, бо вмію літать.
Мої серце й душа заспіва в унісон.
У багатті яснім негаразди спалю
І Гекаті-хранительці я помолюсь.
Під Чумацьким шляхом, серед гір і лісів
Хай лунає, бринить сміх дзвінкий, ніжний спів.
Ворожбу-заклинання створю-заплету
І чар-зілля у лісі нічнім віднайду,
Щоб творити добро. Бо у Книзі Тіней
Є закон: що робитимеш ти для людей,
Повернеться назад. І добро за добро.
Зло за зло, наче мітка. Як чорне тавро.
Народилася відьмою. Сила моя
Нехай в серці розквітне. Прийму її я.
У землі і вогню та у вітру й дощу
Сили, благословення у них попрошу.
Я піду крізь віки, крізь світи і крізь час,
Щоб відьомський вогонь у душі не погас.
Нехай зоряний лик мій пітьма огорта,
До небес доторкнуся, бо вмію літать.
Коментарі