Відьма
При місяці повнім, при зорях сліпих
Най шабаш настане. І я серед тих,
Хто носить плекає таємні знання,
Спілкується з вітром, співає до трав
В далеких незвіданих диких степах.
Хто ніжиться в тихих таємних річках,
Хто вранішнє сонце вітає й на мить
Торкнеться руками небес золотих.
Хто морок холодних зимових ночей
Освітлює блиском відьомських очей.
Хто пасма дощу кістяним гребінцем
Розчісує й пишнії коси плете.
Хто кличе весну теплим співом тремким,
Кого завжди ваблять дрімучі ліси.
Най шабаш почнеться, і тут буду я,
Бо відьмою стати — це доля моя.
Най шабаш настане. І я серед тих,
Хто носить плекає таємні знання,
Спілкується з вітром, співає до трав
В далеких незвіданих диких степах.
Хто ніжиться в тихих таємних річках,
Хто вранішнє сонце вітає й на мить
Торкнеться руками небес золотих.
Хто морок холодних зимових ночей
Освітлює блиском відьомських очей.
Хто пасма дощу кістяним гребінцем
Розчісує й пишнії коси плете.
Хто кличе весну теплим співом тремким,
Кого завжди ваблять дрімучі ліси.
Най шабаш почнеться, і тут буду я,
Бо відьмою стати — це доля моя.
Коментарі