Пристрасна відьма
Багряне волосся у сяйві яснім.
Її низький голос звучить в голові.
Від дотиків пальців спиняється враз
Безжальний в невпинності й вічності час.
Втрачає світ барву і гаснуть зірки,
Коли засміється у тиші нічній.
Вогонь в її чорних очах запала
І душу мою миттю спалить дотла.
Танцює, стискає в обіймах вона
І тіло слабке доведе до гріха.
Чарує і вабить. Цілунок її
Солодке бажання дарує мені.
Світання нехай зустрічаю сама,
Нехай люди кажуть, що все це мара.
Торкаючись знаків на тілі навзгад,
Ніч пристрасну з відьмою згадую я.
Її низький голос звучить в голові.
Від дотиків пальців спиняється враз
Безжальний в невпинності й вічності час.
Втрачає світ барву і гаснуть зірки,
Коли засміється у тиші нічній.
Вогонь в її чорних очах запала
І душу мою миттю спалить дотла.
Танцює, стискає в обіймах вона
І тіло слабке доведе до гріха.
Чарує і вабить. Цілунок її
Солодке бажання дарує мені.
Світання нехай зустрічаю сама,
Нехай люди кажуть, що все це мара.
Торкаючись знаків на тілі навзгад,
Ніч пристрасну з відьмою згадую я.
Коментарі