Чорна вода
Rin Ottobre
У чорній воді, у глибокій воді, Де промені сонця не сяють. У тій каламутній, в'язкій глибині Істоти незнані співають. Їх очі смарагдовим сяйвом пала. Воно людей з розуму зводить. Поглине нещасних глибока вода, Бо душ їй невинних не досить. Сі води є прокляті спокон віків. Обходять їх ген стороною. А необережних чекають в пітьмі І кличуть кудись за собою Величні й небачені монстри глибин... Чи, може, не монстри - русалки? А може, король злий, зоставшись один, На люд насила свої чари, Щоб не каламутили воду вони, Яка таємниці ховає. Бо в тій непроглядній в'язкій глибині Істоти незнані блукають.
2021-01-28 21:41:53
7
0
Інші вірші поета
Сонце Всесвіту Туманна осінь Ніч Самайна Най буде жовтень
Інші поети
Poet of Dark Rose
@Poet_of_Dark_Rose
Аня
@Ann_000
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2215
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2500