Чорна вода
У чорній воді, у глибокій воді, Де промені сонця не сяють. У тій каламутній, в'язкій глибині Істоти незнані співають. Їх очі смарагдовим сяйвом пала. Воно людей з розуму зводить. Поглине нещасних глибока вода, Бо душ їй невинних не досить. Сі води є прокляті спокон віків. Обходять їх ген стороною. А необережних чекають в пітьмі І кличуть кудись за собою Величні й небачені монстри глибин... Чи, може, не монстри - русалки? А може, король злий, зоставшись один, На люд насила свої чари, Щоб не каламутили воду вони, Яка таємниці ховає. Бо в тій непроглядній в'язкій глибині Істоти незнані блукають.
2021-01-28 21:41:53
7
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3445
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13254