Чорна вода
У чорній воді, у глибокій воді, Де промені сонця не сяють. У тій каламутній, в'язкій глибині Істоти незнані співають. Їх очі смарагдовим сяйвом пала. Воно людей з розуму зводить. Поглине нещасних глибока вода, Бо душ їй невинних не досить. Сі води є прокляті спокон віків. Обходять їх ген стороною. А необережних чекають в пітьмі І кличуть кудись за собою Величні й небачені монстри глибин... Чи, може, не монстри - русалки? А може, король злий, зоставшись один, На люд насила свої чари, Щоб не каламутили воду вони, Яка таємниці ховає. Бо в тій непроглядній в'язкій глибині Істоти незнані блукають.
2021-01-28 21:41:53
7
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6317
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13150