Ти

Rin Ottobre

І ось тепер сама. Розбиті серця, спалені мости. Ти цього хотіла? Чи цього бажала Ти? Вже вороття нема. Десь плачеш у темряві. І нікуди піти, нікому розповісти, Бо ти Руйнуєш все, мовчиш. Не бачиш, що ти робиш? Розгублена, загублена, в сльозах Ти. Куди тепер біжиш? Зі зраненим серцем, Сама не своя, крізь тумани наосліп. Ти Спинися, повернись. Ще можна все змінити. Ще можна виправити помилки, Назустріч світанку піти, Бо ще не самотня ти.

2021-04-12 20:48:52

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

😭 Чудова поезія 😭

Відповісти

2021-04-12 20:57:33

Інші вірші поета

Парк Забутих легенд Ніч Самайна Осіння еротика Моя любове

Інші поети

Varisha Rehman

@varisha__rehman

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Janocska

@Janocska

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1716

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11484