Він завжди п'є пахучу каву...
Він завжди п'є пахучу каву І посміхається. Мені І сумно, й весело, й цікаво: Подобаюсь йому чи ні? Він - наче бог, що сходить з неба, Що заблукав поміж світів. Мені нічого більш не треба, Лиш провести з ним кілька днів. В кав'ярні разом каву пити. І з посмішками на вустах На спільні теми говорити І бути поруч. Навіть в снах. Це так реально. Я це знаю. "Він неймовірний..." - шепочу. Але чомусь завжди тікаю, При зустрічах завжди мовчу. Він любить каву. Він - гарячий. Я не чекала. Не цього, Бо почуття моє лиш значить, Що ніжно я люблю його.
2020-01-19 21:55:09
7
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2333
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4634