Осіння журба
Журба калинова. Осіння. І тихе місто потопа У золоті, що його відьма На вулицях розкидала. Чарівна тиша вереснева... Жовтневе сонце крізь гілки У листопаді недалекім Сяйне в осінні темні дні. Журба осіння. Світанкова. У барвах теплих кольорів Вуаль туману загадково Ховає місто. Сім вітрів Осінню магію і чари На чорних крилах принесли. Важкі, пузаті, сині хмари Дощем зненацька розлились. І десь у сяєві багрянім Калини ягоди горять. З журливим кличем в небі рано Приходить осінь золота.
2020-09-27 16:32:42
5
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8767
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8279