Твої руки
Твої руки умілі і сильні. Я від них насолоду ловлю. Ти обпалюєш поглядом синім, Як знімаєш кольчугу й броню. Твої руки вогненно-гарячі Розчиняють мене у теплі. Ми кохаємося у зброярні, Де списи і щити, на столі. Твої руки - міцні та широкі Від постійних вправлянь із мечем - Зараз легко і так невагомо Гладять груди, зап'ястя, плече. Твої руки обіймуть, лоскочуть Ніжні вигини тіла. І я Від емоцій розтанути хочу, Вимовляючи рідне ім'я. Твої руки... Люблю твої руки. Так торкатися вмієш лиш ти. Смак полум'яних диких цілунків Відчувати я хочу завжди.
2021-01-03 14:40:40
9
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3703
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2012