Твої руки
Твої руки умілі і сильні. Я від них насолоду ловлю. Ти обпалюєш поглядом синім, Як знімаєш кольчугу й броню. Твої руки вогненно-гарячі Розчиняють мене у теплі. Ми кохаємося у зброярні, Де списи і щити, на столі. Твої руки - міцні та широкі Від постійних вправлянь із мечем - Зараз легко і так невагомо Гладять груди, зап'ястя, плече. Твої руки обіймуть, лоскочуть Ніжні вигини тіла. І я Від емоцій розтанути хочу, Вимовляючи рідне ім'я. Твої руки... Люблю твої руки. Так торкатися вмієш лиш ти. Смак полум'яних диких цілунків Відчувати я хочу завжди.
2021-01-03 14:40:40
9
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2488
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2354