Відьмаче...
Відьмаче, то не я тебе шукала. Нас доля і призначення звели. В холодному багряному світанні Кохати одне одного клялись. Відьмаче, хай ніколи не збагнути, Який нас двох поєднує зв'язок, Чому без нетерплячих поцілунків Я засинаю неспокійним сном. Відьмаче мій, до тебе поспішаю. Ідеш мені назустріч крізь світи, Аби в таку жадану мить єднання Забутися в обіймах назавжди. І кожен раз кохання - наче вихор, Коли прошепочу твоє ім'я. Призначення чи доля - неважливо. З тобою свою долю віднайшла.
2020-01-19 18:27:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Катерина Данилевська
Дуже гарі вірші
Відповісти
2020-01-19 19:56:01
1
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2404
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2577