Відьмаче...
Відьмаче, то не я тебе шукала. Нас доля і призначення звели. В холодному багряному світанні Кохати одне одного клялись. Відьмаче, хай ніколи не збагнути, Який нас двох поєднує зв'язок, Чому без нетерплячих поцілунків Я засинаю неспокійним сном. Відьмаче мій, до тебе поспішаю. Ідеш мені назустріч крізь світи, Аби в таку жадану мить єднання Забутися в обіймах назавжди. І кожен раз кохання - наче вихор, Коли прошепочу твоє ім'я. Призначення чи доля - неважливо. З тобою свою долю віднайшла.
2020-01-19 18:27:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Катерина Данилевська
Дуже гарі вірші
Відповісти
2020-01-19 19:56:01
1
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4895
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13336