Відьмаче...
Відьмаче, то не я тебе шукала. Нас доля і призначення звели. Ти той, кого в житті не вистачало. Тоді чому ми знову розійшлись? Відьмаче, ми ніколи не зумієм Забути і не згадувати нас. Що є між нами? Може, зрозумієм, Коли побачимося знову. А в цей час, Відьмаче мій, до тебе поспішаю І ти до мене між світами йдеш. Це доля чи призначення? Не знаю. Чекаю, коли знову обіймеш... Призначення чи доля - неважливо. У ці моменти тільки ти і я. Нам повернути втрачене можливо І пронести кохання крізь життя.
2020-01-19 18:27:20
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Катерина Данилевська
Дуже гарі вірші
Відповісти
2020-01-19 19:56:01
1
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1925
І сиділи, курили
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4174