Гість незваний
Дотики
Ходи в мої обійми
Це буде зовсім інша осінь
Тиск
Ураган
Спогад
Під цвітом абрикос
Мені бракує твоїх рук
В твої обійми, як в теплу ковдру
Навколишній світ
Диявольський зв'язок
Кохала
Диявольський зв'язок
Відчуваю тебе, наче власні закляклі долоні,
через відстані біль твій пронизує мій хребет.
Мої очі під ранок спустошені та червоні
і бажання з'являється пізнати смаки сигарет.

Але я буду сильною, у мені, мовляв, внутрішній стрижень.
Я не маю тривоги чи злого передчуття,
бо я знаю, що є в тобі щось незламне і хиже,
що завжди спонукатиме тебе обирати життя.

Цей зв'язок, що між нами диявольський, небезпечний.
Я тяжіння такого не відчувала до нині.
Я не знаю, чи ці всі зізнання доречні,
я виймаю слова зі своєї душевної скрині.

Звідкіля те знання в голові, що тебе я зустріну,
чи напишеш мені, чи торкнешся мене ось так?
Ти долаєш свій страх серед вибухів і руїни,
від усіх закриваючись, мов їжак.

То, мабуть, не відчує ніяка досвідчена відьма -
те, як я відчуваю тебе, як за тебе болить.
Так кортить розчинитись в твоїх ведмежих обіймах
і не знати страху, ані кривди оцих лихоліть...
© Ріна Беррі,
книга «Дотики».
Коментарі