Гість незваний
Дотики
Ходи в мої обійми
Це буде зовсім інша осінь
Тиск
Ураган
Спогад
Під цвітом абрикос
Мені бракує твоїх рук
В твої обійми, як в теплу ковдру
Навколишній світ
Диявольський зв'язок
Кохала
Гість незваний
Я тепер розумію, чому саме так усе склалось.
Адже ти не хотів задля мене звертати гори.
Адже твою брехню не повторять навіть актори.
Адже всі почуття є не тими, котрими здавались.

Ти мене не кохав, не жалів й не спромігся б ніколи.
Твоїм сенсом не стане дівчисько блакитноока.
В тобі щось потаємне, незламне, глибоке
тихо, хитро сміється над серцем моїм, тим кволим.

Найзапекліша битва триває між розумом і
нездоланним бажанням тебе цілували, як вперше.
Розтлумач мені, чому ти сильний та неперевершений?
У тобі поєднання безсовістне різних стихій.

Ти палкий та спокійний, то надійний, то знову спонтанний.
Як твої особистості у сварках себе не втрачають?
Найчастіше закохані люди не помічають,
що у вуха муркоче так солодко гість незваний.
© Ріна Беррі,
книга «Дотики».
Коментарі