Гість незваний
Дотики
Ходи в мої обійми
Це буде зовсім інша осінь
Тиск
Ураган
Спогад
Під цвітом абрикос
Мені бракує твоїх рук
В твої обійми, як в теплу ковдру
Навколишній світ
Диявольський зв'язок
Кохала
Тиск
Ти хвилюєш мене так сильно, що мій тиск підіймається вгору.
Я стою зніяковівши із розплетеним довгим волоссям.
Ти цілуєш мене у шию - ледь тримаюся на підборах.
Як тобі мене спокусити без зусиль і вмовлянь вдалося?

Ця спокуса карається вдвічі. Відгукнеться мені ота слабкість.
Ти цілуєшся так шалено, що йде обертом голова.
Ти з'являєшся, мов ураган, я не мала про це навіть гадки.
Коли дивишся в мої очі, забуваю я всі слова.

Я боюся твого мовчання та втручання у мої мрії.
Бо ті пристрасті, те кохання не проходять за рік чи два.
Коли бачу щасливі очі, я за тебе звичайно радію,
та в очах тих мене нема, та в очах тих мене нема.
© Ріна Беррі,
книга «Дотики».
Коментарі