Руїни миру на самій вершині
R E
Світло стомлених хмар, велич зломлених гір Шум побитих дерев, жах старої весни. Силуети війни і кривай захід Перебитий хребет у нової зими. Як красиво звучить та свята Незалежність Вбиті воїни прямо посеред небес. Кров і смерть прямо тут, на площі центральній. Результат. Ось він, орле. Що ж хочеш іще? Теплий промінь останнього сонця. Вітер гір, що зриває шапки Тиха втома натруджених м'язів Шепіт лісу. Карпати. Це - ми. P.S. Написано на висоті понад півтора кілометри. Жовтий спуск із Говерли. Зміст також загубився десь там. Вересень 2020-го(?)
2021-05-14 19:56:11
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
Чудово!
Відповісти
2021-05-15 18:03:15
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2770
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2214