Руїни миру на самій вершині
R E
Світло стомлених хмар, велич зломлених гір Шум побитих дерев, жах старої весни. Силуети війни і кривай захід Перебитий хребет у нової зими. Як красиво звучить та свята Незалежність Вбиті воїни прямо посеред небес. Кров і смерть прямо тут, на площі центральній. Результат. Ось він, орле. Що ж хочеш іще? Теплий промінь останнього сонця. Вітер гір, що зриває шапки Тиха втома натруджених м'язів Шепіт лісу. Карпати. Це - ми. P.S. Написано на висоті понад півтора кілометри. Жовтий спуск із Говерли. Зміст також загубився десь там. Вересень 2020-го(?)
2021-05-14 19:56:11
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
Чудово!
Відповісти
2021-05-15 18:03:15
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731