Руїни миру на самій вершині
R E
Світло стомлених хмар, велич зломлених гір Шум побитих дерев, жах старої весни. Силуети війни і кривай захід Перебитий хребет у нової зими. Як красиво звучить та свята Незалежність Вбиті воїни прямо посеред небес. Кров і смерть прямо тут, на площі центральній. Результат. Ось він, орле. Що ж хочеш іще? Теплий промінь останнього сонця. Вітер гір, що зриває шапки Тиха втома натруджених м'язів Шепіт лісу. Карпати. Це - ми. P.S. Написано на висоті понад півтора кілометри. Жовтий спуск із Говерли. Зміст також загубився десь там. Вересень 2020-го(?)
2021-05-14 19:56:11
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
Чудово!
Відповісти
2021-05-15 18:03:15
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2228
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3665