Знаєш

R E

Знаєш чоловіче, а в мене за плечима прірви, Холодні, смолянисті, манливі та дикі. У них очі спокуси, фальшивої радости, Вони манять до себе пітьму пустоти. Знаєш хлопче, у мене всередині дірка Урвисто-нескінченна, заляпана тьмою дірка. Її не заповнити воском чи щасливими дотиками, Вона не загоїться — не допоможуть ні секс, ні наркотики. Знаєш людино, я ще дитиною мріяй літати — Мати власні крила ангела й небо вивчати. Та от, незадача, не всім такі крила дозволені — Моєму дірявому серцю тільки шкіра й кістки намальовані.

2024-06-12 23:40:23

3

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Морок Неферат

@R E досвіду того предостатньо і саме те, що його було забагато і навчило мене одного-треба радіти кожну мить і не ганятися за ілюзорним а радіти тому що вже маєш і цінувати щоб не втратити по глупості своїй.

Відповісти

2024-08-09 19:42:21

1

R E

@Морок Неферат , життя — це мінливе страждання, тому хай насолоджуватися його мінливістю і варто, але забувати про стежину до просвітлення — це піддаватися звабливому мерехтінню сансари.

Відповісти

2024-08-09 20:06:44

1

Морок Неферат

@R E як можна так перевернути вчення усвідомленості-найпростішого нема у світі, але у вас це вийшло.

Відповісти

2024-08-09 20:13:20

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11961

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5400