Знаєш
R E
Знаєш чоловіче, а в мене за плечима прірви, Холодні, смолянисті, манливі та дикі. У них очі спокуси, фальшивої радости, Вони манять до себе пітьму пустоти. Знаєш хлопче, у мене всередині дірка Урвисто-нескінченна, заляпана тьмою дірка. Її не заповнити воском чи щасливими дотиками, Вона не загоїться — не допоможуть ні секс, ні наркотики. Знаєш людино, я ще дитиною мріяй літати — Мати власні крила ангела й небо вивчати. Та от, незадача, не всім такі крила дозволені — Моєму дірявому серцю тільки шкіра й кістки намальовані.
2024-06-12 23:40:23
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Морок Неферат
@R E досвіду того предостатньо і саме те, що його було забагато і навчило мене одного-треба радіти кожну мить і не ганятися за ілюзорним а радіти тому що вже маєш і цінувати щоб не втратити по глупості своїй.
Відповісти
2024-08-09 19:42:21
1
R E
@Морок Неферат , життя — це мінливе страждання, тому хай насолоджуватися його мінливістю і варто, але забувати про стежину до просвітлення — це піддаватися звабливому мерехтінню сансари.
Відповісти
2024-08-09 20:06:44
1
Морок Неферат
@R E як можна так перевернути вчення усвідомленості-найпростішого нема у світі, але у вас це вийшло.
Відповісти
2024-08-09 20:13:20
1
Інші вірші поета
Кривава молитва Кривавому Богу Історія Руїни миру на самій вершині В тобі
Інші поети
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12361
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4830