Вірші
Знаєш
Знаєш чоловіче, а в мене за плечима прірви,
Холодні, смолянисті, манливі та дикі.
У них очі спокуси, фальшивої радости,
Вони манять до себе пітьму пустоти.
Знаєш хлопче, у мене всередині дірка
Урвисто-нескінченна, заляпана тьмою дірка.
Її не заповнити воском чи щасливими дотиками,
Вона не загоїться — не допоможуть ні секс, ні наркотики.
Знаєш людино, я ще дитиною мріяй літати —
Мати власні крила ангела й небо вивчати.
Та от, незадача, не всім такі крила дозволені —
Моєму дірявому серцю тільки шкіра й кістки намальовані.
3
6
96
Кривава молитва
Кривавому Богу
Злити їхню крови
Видерти кістки
Вивернути м'язи
Витягти мозги
Очистити своє тіло
Відмити свою душу
Просвітити своє нутро
Вознести гнилий дух
Аби тільки дихати
Дихати вільніше
Жити
нарешті жити
Не існувати
Не вдавати
Не грати
Жити.
Жити жити жити
Ковтати повітря,
Працювати м'язами,
Дихати шкірою,
Смакувати вітер.
Жити.
Та не забудь:
Злити їхню крови
Видерти кістки
Вивернути м'язи
Витягти мозги
Аби тільки дихати
Дихати вільніше
Нарешті жити
Во славу
Себе.
P. S. Тій Нірванні де їхня кров не потурбує нас.
3
22
116
_
Рве і пече, розбирає на атоми
Hi! I'm ok, what 'bout you?
Стогони, крики, постріли й фатуми
The weather is beautiful, don't you agree?
Холод розлуки та біль ностільгії
Oh, but I'm fine, it's ok, it's all right!
Муки голодні та Долі лютуючі
And don't you worry, they're all fine.
Коловорот нескінченних смол-токів,
Новинний шум, що терзає нутро,
Oh, I'll be fine, I just need to sleep better,
Але як можна, як в інших виходить?
Як обернути розладнане щастя,
Щоб надурити бідную душу
Та просто відчути те саме
I'm fine
.
3
2
96
Історія
Історія проста: він був молодим, палким та невпевненим,
Прагнув злетіти і взяти контроль над бажаннями темними.
Проте голова гаряча у всіх молодецьких бажань —
Не обпектись об них складно, скільки б не було старань.
Історія проста: вона була втомлена, злякана і зруйнована,
Прагнула лиш тільки ще раз одвідати ніжності ластощів.
Проте зламані крила назад не зростити одній,
Хай би як сильно її мислепростір цього не хотів.
Історія була проста: вони затято шукали любові,
Прагнули щастя, кохання та долі легкої.
Проте рани душі не затягнуться разом із часом,
Та й епілог зазвичай не говорить про пошрамовані спини.
Історія. Була. Проста —
Вони хтіли любові.
Та історія не схильна
Дарувати всім
Красиві емоції.
2
3
126
Руїни миру на самій вершині
Світло стомлених хмар, велич зломлених гір
Шум побитих дерев, жах старої весни.
Силуети війни і кривай захід
Перебитий хребет у нової зими.
Як красиво звучить та свята Незалежність
Вбиті воїни прямо посеред небес.
Кров і смерть прямо тут, на площі центральній.
Результат. Ось він, орле. Що ж хочеш іще?
Теплий промінь останнього сонця.
Вітер гір, що зриває шапки
Тиха втома натруджених м'язів
Шепіт лісу. Карпати. Це - ми.
P.S. Написано на висоті понад півтора кілометри. Жовтий спуск із Говерли.
Зміст також загубився десь там.
Вересень 2020-го(?)
8
1
343
В тобі
Я загубилась у безодні твоєї краси,
В примарах почуттів і світлої пам’яті,
У всіх сказанних тобою словах,
Я загубилася в світі своєї весни.
Я загубилася в тумані наших ранків,
У радощах емоцій і мріях майбуття.
В твоєму запасі, у дотику, у слові,
Я загубилася в примарах того відчуття.
Я втратив себе у своєму коханні.
Розбив, розпанахав ті груди міцні.
Я вкотре повірив і вкотре побачив -
Не моє, не моя лиш далеко і ти.
Я загубився у мареві задимлених світанків,
На горизонті подій у твоїй сингулярності,
Десь по дорозі до щастя і вічної радості,
На шляху до небес я пекло зустрів.
Я втратила більше ніж просто кохання -
Я втратила віру, надію й себе.
Я цю пустоту вже ось так не заповню,
Я знову у пошуках, знову іду.
Я знову пишу і знову ридаю
Я знову вмикаю оттой лейтмотив
Я знову танцюю і знову співаю
І тільки для тебе воно все живе.
Я вкотре у відчаї, вкотре в безодні,
Я знову збираю себе по шматках.
Гей боже, а можна мені в руки долі?
Я просто зіграю останній квартет.
Я загубився у безодні твоєї краси.
В твоємі запасі, у дотику, у слові.
Я загубилася у мареві задимлених світанків,
На горизонті подій у твоїй сингулярності.
Я десь в тобі -
І вилізти не можу
6
0
287
Закохані в книжки не сплять на самоті
Закохані в книжки не сплять на самоті
Їх кожен подих сповнений емоцій
I кожен сон їх - то зібрання друзів.
Їм не знайома біль самотини.
Закохані в книжки не сплять на самоті
Вони переосмислюють світи не наші.
Бо книжка - то є цілий світ новий,
Фантазією створений чужою.
Закохані в книжки не сплять на самоті
Та й сон до них навідується рідко
Їм не знайомі тиша і нудьга
У їхнім домі їм немає місця.
Закохані в книжки не сплять на самоті
У серці їх кохання поселилося навічно.
Вони його плекають ,
Плекаючи яскраві барви щастя.
Закохані в книжки не сплять на самоті
Світанок кожен вони знають поіменно
Життя їх - пошук слів нових
Що тихим голосом вписалися у вічність.
Літо 2018-го
7
1
378
