Історія
R E
Історія проста: він був молодим, палким та невпевненим, Прагнув злетіти і взяти контроль над бажаннями темними. Проте голова гаряча у всіх молодецьких бажань — Не обпектись об них складно, скільки б не було старань. Історія проста: вона була втомлена, злякана і зруйнована, Прагнула лиш тільки ще раз одвідати ніжності ластощів. Проте зламані крила назад не зростити одній, Хай би як сильно її мислепростір цього не хотів. Історія була проста: вони затято шукали любові, Прагнули щастя, кохання та долі легкої. Проте рани душі не затягнуться разом із часом, Та й епілог зазвичай не говорить про пошрамовані спини. Історія. Була. Проста — Вони хтіли любові. Та історія не схильна Дарувати всім Красиві емоції.
2024-04-19 19:12:14
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Серафім
Щось в цьому дійсно є. Крутий вірш, щирий... Побуджує на роздуми.
Відповісти
2024-04-19 19:15:36
1
R E
@Серафім значить я нарешті згадав як їх писати. Причини правда... як завжди не найкрасивіші.
Відповісти
2024-04-19 19:16:52
Подобається
Серафім
@R E а хто сказав, що причини мають бути красивими?)
Відповісти
2024-04-19 19:17:35
1
Інші вірші поета
Руїни миру на самій вершині Закохані в книжки не сплять на самоті _ Кривава молитва Кривавому Богу
Інші поети
Ruslan
@unhappy_anonym
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1958
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2289