В тобі
R E
Я загубилась у безодні твоєї краси, В примарах почуттів і світлої пам’яті, У всіх сказанних тобою словах, Я загубилася в світі своєї весни. Я загубилася в тумані наших ранків, У радощах емоцій і мріях майбуття. В твоєму запасі, у дотику, у слові, Я загубилася в примарах того відчуття. Я втратив себе у своєму коханні. Розбив, розпанахав ті груди міцні. Я вкотре повірив і вкотре побачив - Не моє, не моя лиш далеко і ти. Я загубився у мареві задимлених світанків, На горизонті подій у твоїй сингулярності, Десь по дорозі до щастя і вічної радості, На шляху до небес я пекло зустрів. Я втратила більше ніж просто кохання - Я втратила віру, надію й себе. Я цю пустоту вже ось так не заповню, Я знову у пошуках, знову іду. Я знову пишу і знову ридаю Я знову вмикаю оттой лейтмотив Я знову танцюю і знову співаю І тільки для тебе воно все живе. Я вкотре у відчаї, вкотре в безодні, Я знову збираю себе по шматках. Гей боже, а можна мені в руки долі? Я просто зіграю останній квартет. Я загубився у безодні твоєї краси. В твоємі запасі, у дотику, у слові. Я загубилася у мареві задимлених світанків, На горизонті подій у твоїй сингулярності. Я десь в тобі - І вилізти не можу
2021-08-31 09:09:55
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2659
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2402