Кривава молитва Кривавому Богу

R E

(18+)
Злити їхню крови Видерти кістки Вивернути м'язи Витягти мозги Очистити своє тіло Відмити свою душу Просвітити своє нутро Вознести гнилий дух Аби тільки дихати Дихати вільніше Жити нарешті жити Не існувати Не вдавати Не грати Жити. Жити жити жити Ковтати повітря, Працювати м'язами, Дихати шкірою, Смакувати вітер. Жити. Та не забудь: Злити їхню крови Видерти кістки Вивернути м'язи Витягти мозги Аби тільки дихати Дихати вільніше Нарешті жити Во славу Себе. P. S. Тій Нірванні де їхня кров не потурбує нас.

2024-06-07 20:16:29

3

22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (22)

Морок Неферат

@R E От ви так говорите, що я не зрозумію ви українець чи росіянин? Бо коли пишете мовою України, то і вести треба себе відповідно а не так що мені стидно за вас.

Відповісти

2024-08-10 17:54:41

1

R E

@Морок Неферат коби ви пане справді мали компетенцію на те аби мовою міряти національности, ви би не розказували іншим як їм вірші писати та символи трактувати (та й як жити взагалі). Бо якщо ви базового сленгу та діалектизмів не сприймаєте, а до того ще й розказуєте як матір любити і богу молитися, то ви явно себе на неіснуючі п'єдестали зводите. І не завдавайте собі клопоту більше писати — ви явно не спроможні до гідного діалогу.

Відповісти

2024-08-10 18:19:54

1

Морок Неферат

@R E Не існуючого чи точніше неможливого нема-перепони в нас у голові. Я от це думаю, ви любите сперечатися чи так собі актив піднімаєте?

Відповісти

2024-08-11 19:56:29

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11404

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3207