...
Роузі Рей
Коли закинуті міста.. Я сама не своя, Коли ж у тіні є мрак.. Я роблю хижий крок. По тілу мурашки.. А я шукаю решти. Солодка отрута.. Виїла всі трути... А твої долоні.. Ржаві як я. Мене немає, А ти не один.. Забув що є ще я, Не дав мені свободи, А я виїм все твоє..живе. Я розроблю цей план, Я поставлю капкан. Твоя місія попастись, І не впасти.. Тунель не вічний. І невічне життя.. Гра починається, Але ти падаєш.. Друге життя,ривок буття. Ти моя доля,був ти моїм.. Але ти своїми криками. Руйнуєш мене. Ти хотів щоби я вбила себе. Не вічиняла в майбутнє дверей! Я хотіла впасти на коліна.. Але ставши собою я не здалась. Ривок став цим останнім.. А я лише єхидина..
2023-12-07 14:05:25
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Дуже гарно написано сонце ✨
Відповісти
2023-12-07 22:27:56
1
Інші вірші поета
Дістати зірку з неба Пісня Янгол що ввижається у сні..-Верлібр Коли ж все буде як раніше Zero
Інші поети
Jobele Dumanag
@word_craftsman
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4701
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283