"Із чернеток"
Я пам'ятаю не усміхалась, На душі сум підходив, І я сиділа вже ніяка, Завжди було так як цього життя хотіло, А мої чернетки сірими стали, Немає у них ні краплинки щастя, Радощів.. Не усміхаюсь я, Сиджу біля вікна одна..
2023-08-04 21:07:34
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
А для мене ці метеликі сапфірового кольору, що в тебе на картинці, дуже чарівними здавалися... Побачиш отакого - і відбудеться диво. Мені здається ти його там не просто так розташувала😉 І в кінці твого вірша не крапка... І я вірю, що буде продовження з надією поміж рядків😉🙏😘
Відповісти
2023-08-05 12:38:49
1
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2187
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1783