"Із чернеток"
Роузі Рей
Я пам'ятаю не усміхалась, На душі сум підходив, І я сиділа вже ніяка, Завжди було так як цього життя хотіло, А мої чернетки сірими стали, Немає у них ні краплинки щастя, Радощів.. Не усміхаюсь я, Сиджу біля вікна одна..
2023-08-04 21:07:34
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
А для мене ці метеликі сапфірового кольору, що в тебе на картинці, дуже чарівними здавалися... Побачиш отакого - і відбудеться диво. Мені здається ти його там не просто так розташувала😉 І в кінці твого вірша не крапка... І я вірю, що буде продовження з надією поміж рядків😉🙏😘
Відповісти
2023-08-05 12:38:49
1
Інші вірші поета
Твоя дикість ... Відзеркалля Верлібр А я..
Інші поети
xayverx
@xayverx
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5321
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12521