...
Роузі Рей
Моя душа повільно згаса, Коли чула, що в твоїй душі холод... Хотіла тебе зігріти сльоза, Але не вийшло вибач ти мене. Моє серце страждає від болю, Ще б розуміти як це пережити?! Розум захоплений тобою, Не можу відвести погляд від фото... Почуття розбиті мов фотографії, Я сиджу під склом розплакана... Без щирого кохання мої реалії, Я плачу в останнє на заході, не хочу більше страждати! Дякую @_people_ Чудово написали❤️
2023-10-26 09:16:58
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Роузі Рей
я її у пінтересті знайшла)
Відповісти
2023-10-26 09:27:16
1
Інші вірші поета
"Перефія" Частина ІІ Відзеркалення душі твоєї На захист Я знову повірила тобі
Інші поети
OhNamSoo
@OhNamSoo
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3849