Втекти від сумління
Холодний вітер,я холодна крижана, Сиджу на лавці одна, Не відчуваю я тепла, всю морозить в середині.. Я як айсберг в океані, Титанік що пішов на дно, Так,хочу від сумління втекти, Не знати куди заведе дорога, Трепет вітру,спів птахів, На дахах чутно як падає сніг..
2023-07-19 08:37:05
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Олег Шаула
@Роузі Рей ну в вас 6 рядків описують буквально одну й ту ж саму обставину: холодно. Ще одна просто про природу навколо, виходить що реально щось робить 4 рядки. Не з метою негативно висказатись про вірш, просто таке перевантаження синонімічними рядками не в плюс тексту. Мені цікавий ваш розвиток, тож підпишуся.
Відповісти
2023-07-20 09:33:56
1
Роузі Рей
Відповісти
2023-07-20 09:48:42
Подобається
Роузі Рей
@Олег Шаула я теж можу пояснити чому саме така тематика у мене віршів.Дивіться,я їх пишу,бо це моє,моя версія віршів,я їх пишу тому що наприклад описи природи так як нормальний вірш візьмемо Л.Українка "Лісова пісня" я не можу так писати це не моє,я пишу те що можу те що мені йде,надихає,можливо я й пишу не ідеально але поціновувачі моєї творчості темної,холодної,бездушної є..я пишу те що подобається мені,і до мене доходить що можливо я й трішки перебільшую,але сенс віршів у мене одинаковий,я хочу показати що є різні люди одним дано писати пейзажні вірші,іншим інші,а ще іншим про диявольське кохання,просте кохання,та й взагалі життя.Вірші про смерть,вогонь,диявола це моє,я це пишу..можливо є ще люди які можуть це описувати,але нажаль з мого оточення майже таких людей немає які про це й тільки пишуть.
Відповісти
2023-07-20 10:02:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3216
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2158