Втекти від сумління

Роузі Рей

Холодний вітер,я холодна крижана, Сиджу на лавці одна, Не відчуваю я тепла, всю морозить в середині.. Я як айсберг в океані, Титанік що пішов на дно, Так,хочу від сумління втекти, Не знати куди заведе дорога, Трепет вітру,спів птахів, На дахах чутно як падає сніг..

2023-07-19 08:37:05

3

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Олег Шаула

@Роузі Рей ну в вас 6 рядків описують буквально одну й ту ж саму обставину: холодно. Ще одна просто про природу навколо, виходить що реально щось робить 4 рядки. Не з метою негативно висказатись про вірш, просто таке перевантаження синонімічними рядками не в плюс тексту. Мені цікавий ваш розвиток, тож підпишуся.

Відповісти

2023-07-20 09:33:56

1

Роузі Рей

@Олег Шаула ❤️

Відповісти

2023-07-20 09:48:42

Подобається

Роузі Рей

@Олег Шаула я теж можу пояснити чому саме така тематика у мене віршів.Дивіться,я їх пишу,бо це моє,моя версія віршів,я їх пишу тому що наприклад описи природи так як нормальний вірш візьмемо Л.Українка "Лісова пісня" я не можу так писати це не моє,я пишу те що можу те що мені йде,надихає,можливо я й пишу не ідеально але поціновувачі моєї творчості темної,холодної,бездушної є..я пишу те що подобається мені,і до мене доходить що можливо я й трішки перебільшую,але сенс віршів у мене одинаковий,я хочу показати що є різні люди одним дано писати пейзажні вірші,іншим інші,а ще іншим про диявольське кохання,просте кохання,та й взагалі життя.Вірші про смерть,вогонь,диявола це моє,я це пишу..можливо є ще люди які можуть це описувати,але нажаль з мого оточення майже таких людей немає які про це й тільки пишуть.

Відповісти

2023-07-20 10:02:23

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3160

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11348