Підвальне на пів темне приміщення з мокрою плитковою підлогою, з верху щось капало, вода, це була вода з водопровідних труб. Яремій розплющив одне око, а друге сильно боліло, воно набрякло і заплило фіолетовим мішком. Голова сильно боліла, місце де був завданий удар, брова, було розсічене і кров доріжками уже запеклась. Рука чому вона висить в повітрі, подумав Яремій, смикнувши нею в сторону, одразу брязнуло щось металічне, рука була пристебнута наручниками до труби. Ще кілька спроб вивільнитись, але усе марно, усе надійно і щось виламати було не можливо. В другому кінці кімнати щось поворушилось, слабеньке жовте світло не давало змоги роздивитись силует який був під стіною.

-Ти хто?, - трохи підвівшись спитав Яремій.

-Привіт друже, - тихим ніби хворим голосом, ледь промовив чоловік у кінці кімнати, голос до страшного нагадував Шусста, - який я радий тебе бачити, - ніби з останніх сил говорив чоловік.

-Покажись, - попросив його Яремій оскільки силует був чомусь занадто малим для людини, ніби мішок якийсь чимось напханий, тіло зарухалось підповзаючи до світла з тіні, коли тіло виповзло на світло, жах і панічний страх просто нахлинув одним моментом. Яремій при відкрив рота, наляканими очима він дивився на свого друга, якого просто спотворили по звірячому і садиським методом, перед ним лежав Шусст, без ніг по сам таз, на шиї був металічний браслет, пристебнутий до гака в стіні ніби собаку.

-Шусст, що вони з тобою зробили??,- спитав Яремій повністю підвівшись на ноги і йому чомусь спокійно стало на душі що його ноги на місці.

-Друже який я радий тебе бачити,- говорив Шусст не зважаючи на питання Яремія, він уже не тямив що з ним відбувається, це був уже не Шусст, сльози на очах він від болю крутився по підлозі з останніх сил, рухаючи ротом, а очі ніби не його, вони дивились кудись крізь стіни туди в далечінь далеку.

-Я тут Шусст, все гаразд, - закричав Яремій потягнувся до друга, витягнув свою руку, але до нього йому не дістатись, прошу тебе тримайся, він ще кілька раз смикнув ланцюг, але усе марно, зап'ястя від болю уже німіти почало, вирватись з полону було не в силах.

-Мій друг я радий, - знову говорив Шусст крутивсь по підлозі брязкаючи ланцюгом на шиї.

-Ні, ні-нінінініНі!!!!!, - в крик кричав Яремій, сповзаючи спиною по стіні, прикривши очі рукою, а губи скривились хвильками ніяк не зімкнуться.

-Усе гаразд друже, я щасливий, - через біль посміхнувся Шусст вигнувшись страшно шию, це була агонія, його спазмило і викручувало як гусінь яку насадили наскрізь гілочкою, і тримали над вогнем. Яремій замружився, він обхопив руками голову і сльози самі покотились по обличчі. Шусст зійшов з розуму, психіка просто не витримала цих тортур.

До дверей хтось підійшов, замок зашарудів і залізні масивні двері відчинились. В проході показався Марк, Шусст налякано зарухався забившись в кут під стіну, де його практично видно не було. Вільха пройшовся до центру кімнати, в руках в нього був стілець, він поставив його під самою лампою і одразу на нього сів, світло добре його освічувало, він мабуть хотів, щоб його добре було видно. Розвалившись на стільці, він дивився на Яремія.

-Тепер ти мені віриш?, - почав тихо Вільха, - як я і казав тобі, корабель іде на дно, я був добрий до вас всіх, і одразу сказав, щоб переходили на мою сторону, але ти настільки сліпий і дурний, що зараз опинився тут у цій ситуації, тепер пізно, усе пізно, мій човен відплив, а ти зі своїм....,- Вільха глянув на Шусста,- їдеш прямісінько на дно, поглянь на нього, хіба це справжній лідер, це тварина яка нічого уже не варта, шмата, кусок дрантя і не більше, - Марк плюнув в сторону Шусста. - Він повірив занадто в себе, припхався сюди, винюхував і розпитував у всіх тут за мене, - засміявся Марк, - справжній дурень, що тут скажеш, він як і ти, гадки не мав з ким зв'язався.

-Навіщо ти з ним це зробив?, - спитав крізь зуби Яремій.

-Бачиш я і мій дядько, якого ти, мабуть уже бачив коли шпигував за мною, ми маємо один бізнес, не зовсім законний, тому таємний, але дуже прибутковий, - Вільха дістав з кишені листок, схожий на такий самий, який Яремій фотографував в офісі. -Бачиш це, ти зараз сильно здивуєшся, але психи не ми, а оці люди, клієнти ми їх так називаємо, ми виконуємо лише замовлення багатіїв, знаменитостей, і можновладців. Ось, наприклад одна дуже знаменита людина звернулась з проханням до нас найти дуже схожого на нього людину, як потім вияснилось ця людина просто втомилась від визнання і фанатів, і вирішила ініціювати свою смерть, влаштувавши собі похорони пишні, і по тихому розпочати нове життя з нуля. Усе з цього і почалось, ось ще приклад, один бізнесмен запросив собі молоду дівчину в труну, адже як він вважав, щоб мав з ким розважитись після своєї смерті, дівку закопали разом з ним живцем, уявляєш?, прокинутись в труні з трупом під землею, - Марк сміявся розглядаючи листок, який він тримав в руках.А ось ще, моє любиме,- одна мадам знатна, забажала до себе під землю красивого молодика, вивести трубку на верх, для повітрозабірника, щоб він якомога довше протягнув, харчі, вода, одним словом цей живчик протягнув цілий місяць, гадивши прямо на неї, - Марк зареготав зовсім себе не стримуючи, - цілий мать його місяць під землею, лежачи на трупі й робити під себе, вав, уявити навіть страшно, - він крутонувся на стільці та простягнув руку зі списком до Яремія, - дивись ще сорок замовлень потрібно виконати, ми уже просто не встигаємо за цими забаганками, це якась мода серед еліт, те що для простого громадянина це б здалось диким середньовічним дикунством, для них це статусно і престижно, а саме головне тримається в глибокій таємниці. - Марк підвівся з серйозним виразом обличчя,- ті хто йде під землю ми називаємо їх живцями, вони помирають в страшних муках, отямившись на якомусь розлізлому трупі, вони помирають задихаючись від гнилого смороду трупної отрути б'ючись в істериці та паніці об стінки домовини.- Повільними кроками він підійшов до Шусста, який з кожним кроком його просто здригався, тремтячи та мружив очі, - ось і твій друг, задовольнить одне замовлення одної леді, циркачки здається, - не впевнено промовив Марк переглядаючи свій список і шукаючи щось очима там, він присів до Шусста і паралельно його гладив по голові, на що той ще більше трусився,- а так маленька потвора карлик, який хоче для своєї доньки, яка впала з під самого куполу мандруючого цирку і виконуючи акробатичний номер зламала собі шию, татусь хоче поховати її в весільному платі, а нареченого підшукати через нашу контору, оскільки це було останнє бажання його доньки, як мило, - нахилився Марк до Шусста, - ось твоя наречена, - звертався він до нього показуючи свій папірець,- ті карлики такі смішні, не бійся вона свіжа, ще тільки чотири дні як скопитилась, але все одно, як будеш там поводь себе добре, шлюбний обов'язок можеш не виконувати, - зареготав Марк схопивши за металічний нашийник, дістав ключ з кишені відкрив залізну кайданку, Шусст увесь від страху почав верещати прикриваючи голову, коли його шия стала вільна від залізного хвату, Марк схопив його за комір і почав волокти до виходу.

-Облиш його!!, - закричав Яремій вириваючи руку, яка була прикована до труби.

-Не хвилюйся на тебе теж є замовлення, - не зупинявся волокти обрубане тіло Шусста Марк, під його вереск і схлип. Коли він виволік його за двері, він випрямився і повернувся до Яремія стоячи у дверях.

-Маргаритка пізніше до тебе прийде, подбає про тебе, не хвилюйся усе скоро скінчиться, не ний ти вже!!!, - крикнув він до Шусста, який постійно повторював “не треба”, схлипуючи та видираючись від хвату Марка. Залізні двері закрились з під яких лунав ще душу роздираючий вереск Шусста.

Один в цій кімнаті, навіть гадки не маючи де він, думав Яремій, пережитий шок від того що йому розповів Марк і яка доля чекає на нього і Шусста, а дівчата?, де вони й що з ними?, перекидав свої думки Яремій в стресовому становищі, це все сон зараз прокинеться і все буде як було, але ні це було все по справжньому, він в заручниках кровожерливих маньяків, які ні перед чим не зупиняться. Страх мішав логічно мислити та знайти хоча б один варіант, щоб вибратись з цієї ситуації.

-Допоможіть!!, хто не будь!!!, - закричав Яремій, розуміючи що це все марно, його ніхто не чує. Яремій представив один фільм собі, де двоє незнайомців отямились у якомусь приміщені, теж прикуті до труб, але в фільмі усе для них трагічно закінчилось, від чого Яремію ще більше ніяково стало. Він опустився на коліна, бо на ногах уже не дуже сил залишилось стояти, він приклав вухо до підлоги з надією хоча б щось почути, а потім до стіни притулився, нічого, тиша і гудіння лампи на стелі.

Через годину за дверима щось зарухалось, ключ в замку бряцнув і вхідні залізні двері зі скрипом роз'їхались. Страх скутав як тільки міг, адже у дверях стояло це створіння, людиноподібний мавпій. Усе в тому рожевому платі, з якоюсь торбою в руках.

-А хто тут у нас, - радісно загомонів дід.

-Не треба, я вам нічого не зробив, відпустіть мене благаю!, - намагався видавити хоч крихту співчуття Яремій у цієї тварюки, але мавпій лише засміявся радісно, розтягнув посмішку, звідки появились жовті лопатоподібні широкі зуби. Він попрямував незграбно ніби шкутильгаючи до Яремія, волочив свою торбу.

-Мене Маргаритка звати, - представився мавпій, не помічаючи що Яремій почав просто ридати.

-Прошу, благаю, я все зроблю що скажете, - крізь сльози говорив Яремій прижавшись до стіни.

-Мене так назвала моя мама, бо мріяла про дівчинку все життя, тому до семи років я був Маргаритою, - говорив мавпій дістаючи з торби кліщі, скальпель, затискач, потім вона померла, мене забрали в сирітський дім, говорив він далі засунувши голову в торбу і щось там шукаючи, від побачених інструментів Яремій просто звив від жаху.

-Хто не будь рятуйте!!!, люди прошу!!,- сильно смикаючи рукою, шкіра яка вже на зап'ясті здерлась до крові.

-В дитячому будинку мене сильно били, через мою зовнішність, уродом називали,- Маргаритка почухав голову ніби щось пригадував, його розповідь зовсім не відволікав рев Яремія і його вовтузня з наручниками. -Казали що моя мама брала участь в експериментах з шимпанзе, яке колись ще при союзі влаштувала держава по секретній програмі, я в це не вірю звичайно, але діти такі жорстокі чомусь, - Маргаритка дістав халат і почав ним обв'язуватись, Яремій спробував замахнутись ногою, щоб попасти по його голові, але кілька сантиметрів він не дотягнувся, мавпій навіть оком не моргнув, продовжував свою історію життя, - потім я навчався в спец школі для дітей зі спеціальними вадами, хоча вад у мене ніяких не має, як вважаєш?,- на мить зупинився Маргаритка питаючи у Яремія, я освоїв професію столяра і влаштувався працювати сюди, от уже понад сорок років я працюю тут без зупину, дошки для трун випилюю, раніше тут деревообробна фабрика була, а тепер агенство, власники міняються, а робота лишається практично одна і та.

-Послухай я дам гроші, я віддам усе, бери що тобі потрібно, тільки відпусти мене,- пропонував Яремій, але уже в глибині душі він усвідомлював, що це кінець, це не людина яка б мала почуття і можна було впросити хоч трохи милосердя, чи хоча б якогось компромісу, перед ним стояла тварюка із самого кумка зла, і здається з серйозним психічним дефектом.

,- Мій племінник Марк теж мене вважає схибленим, - ніби читав думки проговорив Маргаритка,- але завдяки мені він добре заробляє і працює зі мною з того часу, але він не такий обережний як я, і через свій запальний характер кілька раз засвітився розкопуючи одну з могил, через що його направив наш шеф від фірми на примусовий медогляд, а потім його і зовсім звільнили, коли знову попався за ще одною розкопкою могили, він відкупився від притягнення до відповідальності, але матеріальну шкоду все ж довелося сплатити. - Яремій подумки продумував план як соломинку за яку можливо схопитись, потрібен момент, щоб він підійшов ближче і схопити його і можливо вдасться його задушити. Іржаві інструменти які були розкладені перед ним просто наводили звірячий жах, це ніби набір хірурга маньяка, навіть страшно було уявити що такі інструменти можуть зробити у руках цього божевільного виродка.

-Ти любиш фрукти?, мені подобаються екзотичні солодкі фрукти, - сказав Маргаритка надів гумові рукавиці й діставши з торби шприц.

-Іди нахер!!!, УРОД!!!, - вже в істериці кричав Яремій.

-А я люблю особливо ананас, смак цей повертає мене в дитинство, - в руках появилась ампула, вершечок надламався і вміст ампули почав наповнюватись в шприц, Маргаритка випустив струмінь невідомої субстанції, перед обличчям самим Яремія.

-Ну давай підійди тільки до мене, - бризкав слиною ніби в шаленому сказі Яремій, очікуючи коли потвора підійде ближче з цим шприцом.

-Не смикайся дуже, а то твій друг теж опирався сильно, розбив ампулу, прийшлось без снодійного йому відділяти кінцівки, це боляче, дуже, повір.- Наставив шприц в перед Маргаритка повільно підходив до Яремія, коли дистанція скоротилась, яка була потрібна Яремію, він скористався цим моментом і з усієї сили з жатим кулаком замахнувся в макітру мавпію, але реакція Маргаритки вразила навіть Яремія, він одною рукою перехопив руку яка швидко неслась в обличчя, і ніби цемент залізною хваткою зафіксував руку на цьому місці де зловив, Яремій був вражений наповал, сила просто фантастична в цього діда, він не міг поворушити рукою ні вперед, ні назад, Маргаритка тримав його руку одною рукою, надійно стиснувши її в зап'ясті, а другою рукою він всадив в шию шприц Яремію, ввівши увесь вміст який був заповнений, витягнув і відійшов.

-От і добре, а ти боявся, - сказав без емоцій Маргаритка відпустивши руку яку тримав. Яремій одразу відчув ефект, слабкість в усьому тілі, ніби сильна втома, тепло одразу рознеслось по крові, ноги почали дуже слабшати.

-Марку дуже подобається у вас, каже що не погано себе зарекомендував,- говорив дід кинувши шприц у торбу, - але мені було краще коли він був тут зі мною, надіюсь у вас там в магазині він довго не затримається, а то тут роботи багато, а цей магазин увесь час в нього забирає, - скаржився Маргаритка.

-Що ти мені вколов?, - заплутувався язик у Яремія.

-Не хвилюйся, це просто знеболювальне.

-Що ти будеш зі мною робити?, - питав у свого мучителя Яремій, опустив голову до низу він, бо не мав сили її тримати прямо, йому стало важко дихати і з рота почала текти слина.

-О, ці інструменти не для тебе, а для твого клієнта, - відповів Маргаритка помітивши як Яремій з жахом дивився на хірургічні знаряддя.- Твій клієнт номер сто тридцять чотири, жінка з надто зайвою вагою, здається під дві сотні ваги мала, цей кашалот забажав до себе в домовину красеня, ти підходиш, лише для початку прийдеться виконати операцію талії, вона хотіла бути трохи стрункішою, хоч як я це маю зробити й гадки не маю.просто розріжу її й викину усі нутрощі, зламаю пару ребер, і надіну корсет, якось так я собі це уявляю, - задумливо говорив Маргаритка чухаючи собі підборіддя і заглядаючи кудись у верх, - як будеш там раджу одразу вдавитись, а то купа м'яса в землі на глибині душок ще той буде, хоч вона і знаменита оперна співачка, проте приємного буде мало.

-Ну, -таааа..е..ооооддд,- Яремій хотів сказати “ну ти й урод “, але вийшло що вийшло, язик уже не слухався, він впав на коліна, бо ноги теж уже ослабли, він повис на одній руці яка була прикута до труби.

-Зараз я її привезу сюди та почнемо підготовку, до речі вона тут за стіною, але я бачу що вже не встигну тобі її показати, - сказав дід бачачи як Яремій повністю повис на руці, ледь торкаючись головою підлогу,- ну тоді познайомтесь уже там в низу, бувай, - це останні слова які ще почув Яремій перед тим як повністю відключитись.

Оксана переступила через Фабіана, який лежав в калюжі власної сечі та блювоти, вона взяла кілька брудних тарілок зі столу і понесла до комори, щоб помити їх там. В проході розвалилась Регіна спершись до стіни, вона дрімала на пів сидячи, Оксана підійшла ближче і штовхнула її в ногу.

-Буди хлопців, зараз Пончик приїде усім непереливки буде, - сказала вона подрузі яка почала подавати признаки життя, хитнув головою.

-Ооооооо, як мені хреново, - прохрипіла Регіна відкинувши волосся з обличчя і мружив очі від яскравого світла.

-Ви рознесли вчора усю Рубку, потрібно швидко тут навести порядок, - полоскала під струменем води тарілки, Оксана зверталась до Регіни.

-Порядок, простіше тут усе спалити, - відповіла Регіна, оглянув кімнату навкруги, Гнат валявся на лавці під шафками з одягом, біля нього пляшки з під шампанського на підлозі, Регіна почала пригадувати як він вчора ними поливав в усі сторони, ось чому на стінах такі набризки. Віталік взагалі лежав увесь голий, навіть без трусів посеред рубки. Регіна посміхнулась пригадавши що це він вчора стриптиз завершував, який Галя не закінчила з ним.

-А де решта ділись?, - спитала Регіна важко підводячись на ноги, вона зловилась за двері, щоб втримати рівновагу.

-Хто?,- не зрозуміла її Оксана, збираючи усе зі столу і заносила в комору.

-Ну, Галя, Марк, Яремій, і ось ця хвойда яку привів Яремій,- язвила Регіна підійшовши до струменя води який бив в раковині та бризнула кілька раз собі на лице, розтираючи теплу воду по обличчі.

-А мені звідки знати, може не хотіли бути свідками цього безладу,- спішила Оксана прибираючи та швидко мила усе скрізь.

-Та мабуть,- ліниво буркнула Регіна.

-Може ти мені поможеш тут навести швидко порядок, і піднімеш нарешті хлопців, - нервувалась Оксана змітаючи усі крихти зі столу. Регіна підійшла до Фабіана.

-Фу!, ти глянь тільки на це, - вона затиснула пальцями ніс штурхаючи з огидою ногою Фабіана.

-Я знаю циган пити взагалі не вміє, він лише дві стопки вчора випив і ось результат, - відповіла Оксана зупинившись біля нього.

-Алееее!!, вставай!, - Регіна зі всієї сили копнула його в стегно, так що аж нога підкинулась, Фабіан почав рухатись.

-Еееее!, - протягнув важкий стогін Фабіан, відірвавши свою голову від липкої підлоги, одна слина подібна павутині з рота до підлоги розтягнулась гидкою ниткою. Регіна повторила те саме з Віталіком і Гнатом копнувши їх по черзі, Віталік підскочив одразу налякано озираючись, під регіт Гната він соромлячись прикрив руками за переднє місце вбіг у другу комору, по дорозі захопив свої штани.

-Справжній Адам зі спокусливими яблуками, - зареготав Гнат підвівшись з лавки, - оце так гульнули, треба буде ще так раз повторити, - він підійшов до столу і з горла допив залишки коньяку. -А ти що там сидиш?, штани сушиш?, - заглянув він під стіл звертаючись до Фабіана, який сидів під столом тримаючись за голову.

-Може уже досить хляти, може допоможете усе прибрати тут, - відібрала з рук пляшку у Гната і кинув її у сміттєвий пакет, - Пончик скоро приїде, а тут таке робиться, - продовжувала усе зайве викидати у пакет, дівчина жалілась на повну пасивність друзів, які їй з прибиранням не помагали зовсім.

-Не бійся, він усе зрозуміє, молодим напевно теж був, - сказав Гнат розглядаючи свої візерунки на стінах,- але вчора я, мабуть трохи переборщив з шампанським.

-Трохи!!, - не витримала Оксана, - це ти називаєш трохи!!!.

-Що ти до мене причепилася, от циган взагалі обблював тут все, а той, - він вказав на комору куди вбіг Віталік, - взагалі розсікав як Тарзан в чому мама народила, усім вчора весело було, правда Регін?, - він пхнув Регіну в плече, яка мала страшне похмілля і взагалі не слухала що говорить Гнат.

-Народ зберіться, мені реально потрібна ваша допомога, - заблагала Оксана відчуваючи своє безсилля. В цей момент в рубку зайшов Марк, від чого Оксана чомусь налякано підскочила.

-Фууф, я думала що це Пончик, - з полегшенням видихнула Оксана.

-Ну і запах тут у вас, сперте повітря дихати нічим, - сказав Марк як тільки зайшов.

-Це все від нього, - показував на Фабіана Гнат.

-Води, - з під столу почувся голос ніби когось вмираючого.

-А де Галина?,- поцікавилась Регіна в Марка.

-Я її до дому відвіз, погано їй стало.

-Води!!, - продовжував благати Фабіан.

-А Яремій зі своєю подружкою куди подівались?, - спитала уже Оксана.

-Не знаю, я думав вони з вами, - відповів стримано Марк, пройшовши по рубці й усе розглядаючи.

-Води прошу, - уже з надривом храпів голос з низу.

-Та дайте хтось йому води!, - не витримала Регіна потираючи собі скроні.

-Цікаво, а куди Шусст провалився?,- коли Оксана задала собі це питання Марк не добре на неї глянув з якоюсь злобою.

-На що він вам, все одно ні він, ні Яремій уже тут не працюють, - промовив Марк.

-Так шкода хлопців,- сказала знову Оксана не помічаючи гнівного погляду Марка.

-Ви чули новину?,- вийшов з комори Віталік, гортаючи щось у своєму смартфоні,- Діана Мавритоцька померла, - не відриваючи погляду об'явив новину Віталік, потім зупинився та оглянув усіх присутніх в рубці, і зрозумів що це ім'я мало кому що говорить.

-Щось знайоме, - відповіла Оксана, - а хто це?, - поцікавилась одразу вона.

-Та ви що, це ж знаменита наша оперна співачка, - здивований необізнаністю друзів Віталій.

-Якби це була знаменита стриптизерша, це б, мабуть більше когось цікавило, - сказав в тупій манері своїй Гнат.

-Тобі лише голих подавай, - обурився Віталік таким ставленням до смерті Прими.

-Чи я б тут корова мичала, сам що тут вчора витворяв, - з насмішкою підколов його Гнат.

-Оперна діва більше не буде нас радувати своїм золотим голосом, її не стало під сам новий рік, похорони проведуть сьогодні о 14:00, прощальна церемонія відбудеться у селі “Бильці”, звідки була сама родом, - дочитував пост з телефону Віталік.

-О та кінчай цю галіматню читати, подивись нікому це не цікаво, - завив Гнат помотав головою ніби не може далі це чути.

-Народ я бачу сьогодні вам було весело, - ставши посеред приміщення заявив Марк, - пропоную нашу гулянку продовжити, і відмітити новий рік в іншому місці разом, як один дружній колектив,- промовив він далі спостерігав за реакцію усіх присутніх.

-Уууууввввв, це кльова ідея, - підтримав одразу його Гнат завив ніби дикий вовк на місяць.

-А де ти хочеш продовжити корпоратив?, - спитав Віталік відірвав свій погляд від свого смартфона, коли почув таку пропозицію.

-У мого дядька є контора одна, я там раніше працював, але це не головне, головне що він мені залишив ключі та увесь корпус буде наш, тільки ми й більше нікого, - говорив Вільха з якимось блиском в очах, і це помітила Оксана, пригадав як Шусст з Яремієм дізнавались про його попереднє місце роботи.

-Я точно за, - радісно підскочив Гнат і підбіг до Марка ставши біля нього і став чекати хто ще згодиться.

-Так можна, але спершу я б трохи поспала ще, - промямлила ліниво Регіна потираючи очі.

-Ну народ давайте, - підбадьорював всіх Гнат, щоб хоч трохи заохотити до гульні решту, але Віталік стояв як вкопаний, він ще пам'ятав приниження і вчинок Вільхи та не був готовий з цим типом в друзі набиватись.

-Народ спершу прибрати тут усе треба, а то ще може бути що ніхто звідси до нового року не піде, якщо не поквапимось,- відмахнулась від відповіді Оксана, одразу кинувшись далі усе прибирати. Фабіан виліз з під столу на чотирьох.

-Аааааа, де я?, - з питанням яке у всіх викликало посмішку, і тільки заради таких моментів можна іти в відрив, щоб було що згадати.

-Добре, думайте, буду чекати вас за цим адресом сьогодні о 18:00, - Вільха поклав свою візитку на стіл після чого різко повернувся і пішов з рубки, за мить він щез за дверима, зачинив за собою двері. Віталік підійшов ближче і від побаченого в нього застигла кров у жилах, він підхопив швидко візитку, щоб розгледіти усе ближче, потім оглянув усіх хто з цікавістю дивився на нього, ніби що він таке робить, Віталік заметушився і підскочив до Фабіана, допомагаючи йому підвестись і сісти на стілець.

-Народ!, прошу вислухати мене хвилину, - привернув увагу усіх присутніх до себе, Віталік розмахував візиткою яку він все ще тримав в руках, - я думаю що це пастка для нас, - заявив він їм ніби сніг на голову щойно кожному скинув.

-Не зрозуміла!?, - здивувалась Регіна такою заявою друга.

-Кажу вам що вас хочуть заманити в пастку, якщо дасте мені трохи часу, я вам усе поясню, - поспішив Віталік запевнити що його інформація важлива.

-Ну що ти знов вигадуєш, увесь кайф ламаєш, усім же весело,- занив Гнат скорчив кислу міну.

-Кажи!, - різко перебила Оксана Гната, звертаючись до Віталіка.

-Я думаю що пропажа Шусста якось зв'язана з Вільхою, а зараз і Яремій з Галиною у небезпеці,- почав пояснювати Віталік. - Два дні тому наші хлопці сперечались що до цього, - Віталік витягнув руку до верху і показував візитку яку Вільха залишив їм.- Цю візитку я уже бачив, саме по цьому адресу відправився Шусст і згодом пропав, по сьогоднішній час він не виходить на зв'язок, боюсь об заклад що до Яремія і Галини ви теж уже не додзвонитись зараз, , тому що вчора після зміни саме це Яремій і сказав мені, він перший хто запідозрив Марка в не доброму, і просив трохи стежити за ним, - Віталік підійшов до друзів ближче і кинув візитку на стіл, на що всі синхронно навіть Фабіан нахилились над нею, щоб розгледіти її.

-Ну що за фігня, та ви просто заздрите йому, появився лідер який щось може, а ви..., - хотів щось продовжити Гнат, але Оксана знову його перебила.

-Ти маєш рацію, вони теж до мене звертались за допомогою за пошуком інформації про Вільху, і цю адресу я теж пригадую,- підтвердила підозри Віталіка Оксана, став на його сторону та уже зверталась до решти. Регіна приклала телефон до вуха.

-Галька трубки не бере, - заявила Регіна округлив очі від тривоги та дивлячись на друзів почергово.

-Фабіан ти ж був тоді з ними коли я накопала усе що треба було на Марка, - звернулась Оксана до Фабіана, який ще до тями не міг прийти.

-Так це дуже дивно, але чи це дійсно так, як дізнатись?, - проговорив циган не впевнено.

-От лайно, і що ви хочете сказати, що Марк викрадає людей, і що далі він з ними робить?, - відійшов від них Гнат і обурено вимагав від них пояснень, настрій в нього псувався на очах, а компанія уся мовчки стояла і переглядалась між собою, тому що конкретного факту вчинення злочину в них не було, лише підозри.

-Ми ще нічого не стверджуємо, але є догадки, і обережність зараз доречна, - відповів йому Віталік і повернувся до компанії,- туди ми всі прийдемо вчасно, - несподівано для всіх заявив він.

-Що?!, ти щойно сказав що це пастка, - занепокоїлась Регіна, не розуміючи що задумали обидві сторони.

-Просто якщо ми туди не прийдемо, ми всі карти викладемо на стіл, і цим покажемо що ми про щось здогадуємось, а я пропоную явитись туди та зіграти за його правилами, тільки так ми зможемо вивести його на чисту воду, і допомогти нашим, але спочатку потрібен план як ми діятимемо, - ніби новий лідер перехопив ініціативу у свої руки говорив Віталік.

-І який у нас план?, - з іронією спитав Гнат.

-Якби знати який ризик, і чим ми ризикуємо, було б легше, проблема в тому, що ми й гадки не маємо з чим маємо справу, - пояснював Віталік.

-Ти думаєш він маньяк?, - рішуче задала питання Оксана Віталіку.

-І гадки не маю, - відповів він їй.

-Слухайте, це може бути й веселіше, а ніж виглядає на перший погляд, - повеселішав Гнат,- головне що ви всі там будете, а цим параноїдальним припущенням ви додасте гульні шарму, - Гнат обійшов друзів з заду та обняв Оксану з Віталіком за плечі, потиснувши їх до себе, - Фабіан готуй печінку веселощі у розпалі, - на що Фабіан відреагував ніби ще більше зблід на обличчі та з виразом наче з хреста знятий.

-Якщо я правильно зрозумів павук хоче привести нас у свою павутину, - скинув руку Гната Віталік і зробив крок в перед крутнувшись на місці, щоб повернутись до друзів. - Значить ми повинні бути готові до всього, - пояснював Віталік виставивши вказівний палець на них, на що Гнат лише закотив очі та важко видихнув, - перше, ми повинні триматись разом як тільки туди прибудемо, друге,- ні в якому разі не напивайтесь,- він чомусь глянув на Фабіана, який винувато одразу відвів свій погляд, остаточно переконавшись що його організм до цього не пристосований,- третє, кожен візьміть на всяк випадок якусь зброю, ніж, чи бритву якусь, - закінчив Віталік інструктувати їх.

-Блін, та ви я бачу серйозно налаштовані, - прокоментував усе що сказав Віталік, і Гнат ще раз поглянув на кожного.

-П'ята година зустрічаємось біля “Піки”, - закомандував Віталік,- новий рік цей ми запам'ятаємо на довго в любому випадку.

-Добре, тепер усі дружньо помагаємо мені з прибиранням, - розрядила обстановку Оксана та уся компанія ліниво взялась за прибирання приміщення.