Смерть сусідки дуже вразило Яремія, немічна і без захисна, на перший погляд, жінка, наважилась на суїцид, зовсім здавалось недавно ти з нею розмовляв і пив чай на її кухні, а ось за кілька днів вона уже в петлі не жива. Яремій аж до середини дня пролежав на своєму дивані дивлячись в стелю, усе своє життя переосмислюючи. У когось п'ять хвилин може бути цікавіше ніж усе твоє життя, ці люди жили і цікаво жили, хоч і трагічно без щасливого кінця, але жили, а в тебе що??, день до вечора, робота, дім, знову робота, дім, і нічого нового, навіть згадати немає що, тому Яремій навіть по доброму їм заздрив, але настрій в нього був засмучений, стан в якому тобі нічого не хочеться і немає сенсу, усе сіре і нічого не радує. З депресивного стану його вивів телефонний дзвінок, дзвонила Тетяна і питала чи все в силі, і коли заїхати можна буде за ним. Корпоратив сьогодні, гулянка в магазині, і потім два дні магазин закривається, як він міг забути. Яремій попросив Тетяну, щоб вона скоріше трохи до нього заїхала, оскільки він має до неї розмову. Дівчина виконала прохання Яремія й уже в заданий час чекала його під його будинком. Яремій зібрався швидко і попрощався з мамою, пояснив їй, щоб його сьогодні не чекала, на роботі гульня корпоратив і він буде пізно. Побачивши Яремія який вийшов з під'їзду, Тетяна мигнула фарами з координував його.

-Привіт, - привіталась вона як тільки він підсів до неї.

-Привіт, - відповів одразу Яремій, на вулиці уже брав морозець і в машині теж було холодно, тому пар з рота виринав наче димки гарячих пиріжків, як тільки з уст лунали слова.

-Вибач ще не встигла добре її прогріти, - просила вибачення дівчина за холодний салон і торкалась решітки пічки, - усе гаразд?, бо ти якісь задумливий, - спитала вона у Яремія.

-Так все добре, просто сусідка моя сьогодні померла, вона наклала на себе руки, я її ще досі перед очима бачу, - пояснював Яремій дивлячись кудись в перед.

-Ов, вибач, не знала, ви були близькі?, - вона нахилила голову в бік, щоб добре його бачити.

-Ні зовсім не близькі, просто дивне відчуття, осад якісь залишився, її смерть заставила мене замислитись, розумієш?, чи правильно я живу і взагалі, чи не марную своє життя, - повернувся уже до дівчини мовив він. Дівчина не помітно випочила очі, обернувшись до вікна. Яремій відчув що щось не те сказав, одразу випрямився кашлянув через не зручну обстановку.

-Взагалі в мене є прохання, точніше сказати потрібна твоя допомога, - поправив себе Яремій.

-Кажи, заінтригував, - посміхнулась дівчина.

-Почну з початку, кілька днів тому до нас прибув на роботу один тип, - почав розповідь з далека Яремій, так щоб дівчина максимально його зрозуміла, - як виявилось потім не простий, а дуже проблемний кадр, як він до нас потрапив і гадки не маю, але це не головне, головне що він дуже мутний і деспотично жорстокий гад, який перехопив усю ініціативу і зараз головує над нами.

-Я щось тебе не зовсім розумію Яремій, - наморщила лоба дівчина намагаючись вникнути у розповідь хлопця.

-Днями пропав мій друг, і за дивним збігом обставин саме тоді коли він вирушив на пошуки справжнього нутра новенького, він намагався встановити особистість, по старому місці роботи, і одразу пропав розумієш?,- говорив наголошуючи кожне слово Яремій, тому що бачив по виразу обличчі дівчини, що вона досі не може зрозуміти що він намагається їй пояснити.

-І яке в нього попереднє місце роботи?, - спитала вона.

-Могильник,- відповів одразу Яремій.

-Щось не дуже веселу роботу мав цей чоловік,- відповіла з іронією дівчина.

-Ото ж бо, вчора мені вдалось дещо дізнатись, трохи шпигував за ним...

-Ти шпигуєш за людьми?, - здивовано перебила його дівчина, піднявши максимально високо брови та дивилась на нього наче він щойно в неї перед очима несподівано постав.

-Вислухай, я б тебе ні про що не просив якби не було усе настільки серйозно, - розпинався Яремій, тому що хотів, щоб дівчина йому повірила.

-То чому просто в поліцію не звернешся?, - спитала вона прямо і логічно.

-Тому що, потрібно для початку мати хоч якісь докази, яких у мене не має.

-Ну гаразд, а я то чим тобі можу допомогти?, - здалась вона і перейшла нарешті до діла.

-Вчора я підслухав розмову його, ніби сьогодні після гульні він збирається поїхати за місто, потрібно прослідкувати за ним.

-Тобто шпигувати, знову з іронією посміхнулась Тетяна, то ти ще підслуховуєш за людьми?. - Яремій проігнорував підколи дівчини та зробив серйозний вираз обличчя.

-Ти поможеш мені?, - уже серйозно спитав він у неї.

-Я взагалі планувала трохи розважитись, поки дитину на батьків залишила, а тут ти пропонуєш витратити один єдиний вечір коли я вільна, на переслідування якогось трунаря, - не весело усе дівчина проговорила аж голову повісила дивлячись кудись собі під ноги. Яремій теж мовчав дивлячись кудись у вікно у свою сторону, дівчина трохи подумала, ще раз глянула на Яремія, побачив що йому це дійсно важливо.

-Ну гаразд, що я повинна робити, - штовхнула його в плече, щоб розрядити напружену обстановку.

-Я знав що ти погодишся, - повеселішав Яремій кинувся обнімати на радостях дівчину.

-Тихіше, тихіше ти будеш моїм боржником,- сказала вона в здавлених обіймах Яремія.

-Так добре, тоді до діла, - відпустив він дівчину нарешті,- для початку ти не знаєш що це може означати, - Яремій простягнув до неї телефон з фотографіями які він зробив в агенції.

-Ні, а що це?,- глянула дівчина в телефон.

-От би я хотів знати, - сказав він якось таємничо про себе, - послухай як будемо там, тримайся від нього якомога далі, і поводься як нічому не бувало, важливо мінімально викликати якихось підозр щодо нас, - застережив він дівчину.

-Можливо це буде теж весело, - задумалась Тетяна глянувши собі під брови.

-Зберись, це не гра, відморозок є дуже небезпечний,- строго проговорив їй Яремій, - але схоже у цього виродка є компаньйон, з яким він щось промишляє, щось погане і жахливе, - Яремій знову говорив кудись поперед себе уже не зважаючи на Тетяну, яка дивилась на нього як на фантазера любителя пригод. Дівчина завела машину і вони повільно рушили з вузенького двора, лишаючи сліди від коліс на снігу, авто зникло за поворотом.

Перед новорічна ніч, магія свята, “Піка” кишіла відвідувачами, завтра магазин буде закритий, тому кожен намагався взяти усе з запасом, це був справжній мурашник, яблуку ніде було впасти, стоянка уся зайнята, люди приїздили сім'ями, родичами, дітвора гасала по залі поки дорослі змітали з прилавків потрібний їм товар. Яремій з Тетяною прибули у сам розпал метушні, машину довелось паркувати далі, у дворі, тому що до магазину було не можливо пробитись. Музика з різдвяними мотивами й мерехтливі гірлянди, а шиком була ялинка яка стояла по центру зали уся в прикрасах і блискучих дощиках. Вони зайшли до рубки де були уже Оксана, Гнат, Фабіан і Віталік. Святковий стіл був на половину заставлений частуваннями та випивкою, біля столу активно поралась Оксана, то мисочки розставить то серветки розкладе, то скатертину поправить.

-Народ, з наступаючим, - привітався Яремій.

-Привіт, - привітались вони, і з цікавістю розглядали Тетяну.

-Це Таня, знайомтесь, - Яремій підвів її ближче до всіх, щоб вона могла познайомитись з кожним, - Фабіана ти пам'ятаєш, - сказав Яремій і вони засміялись дружньо, хоча не всі зрозуміли з чого сміються.

-Яремій, а де Шусст?, - раптом спитала Оксана наводячи останні поправки на святковому столі.

-Я думав він уже з вами, - збрехав Яремій і глянув на Тетяну.

-Ну засранець, я ж йому казала прийти вчасно, -продовжувала нарікати Оксана.

-Та буде він зараз чого переживаєш, - втрутився Гнат в розмову,- та не думаю що відсутність його вплине на сьогоднішню гульню, - отруйно язвив Гнат, - тим більше у Петровича тепер нова права рука, справжній лідер і наставник.

-Ну що ти таке кажеш, - нахмурилась Оксана, він же твій колега і друг.

-Друзям не роблять зборів, щоб вигнати, правда Яремій?, - він повернувся різко до Яремія, впившись єхидним поглядом і не щирою усмішкою.

-Ти я бачу не гаєш часу, вилизуєш новачку його п'яту точку, місце собі грієш, - відповів йому Яремій.

-Ну годі хлопці, давайте сьогодні проведемо чудово час і залишимо усі не порозуміння у старому році,- перебила їх Оксана. До закриття залишилось пів години, потім Пончик виступить зі своєю що річною промовою, і все ми гуляємо, - весело залепетала Оксана.

Через пів години увесь персонал збився в натовп, щоб послухати промову шефа, як завжди промова була нудною і не цікавою, усе банально і передбачувано, усі побажання ніби під копірку писані, але єдине що усіх збудило і зацікавило, це коли він покликав до себе Вільху, обняв його як сина рідного, і заявив що з появою нового керівника охорони, магазин став більш прибутковим, і зменшилась на сорок відсотків недостача, на що всі дружньо зааплодували. Яремій оглядався навкруги та дивився на всіх, він не міг збагнути як таке можливо, люди щиро радувались, невже завдяки його садиським методам він заставив усіх себе полюбити й поважати, це виглядало усе як в якісь тоталітарній країні, диктатора народ любить і поважає чим він жорстокіший тим більше авторитетніший. Навіть баба Стефа щиро плескала і всміхалась, Яремій повернув голову і найшов очима м'ясника Микитовича, який радісно підкидав руку до гори. Яремій зрозумів він їх підкорив, заставив всіх себе поважати, тепер проти нього боротись просто не можливо, але здаватись ще рано, потрібно до кінця усе прояснити й тоді робити висновки .

Петрович закінчив свій виступ фразою, зустрінемось уже у новому році, на що вся юрба закричала “Ура!” і знову прощальні аплодисменти. А окрема компанія рушила в рубку, де був накритий святковий стіл. Усі хто мав бути прийшли, окрім Шусста. Через що перед рубкою Яремія спинив Петрович.

-Яремій, а де Шусст?, - спитав Пончик здивовано.

-Неможу знати Сергій Петрович, - байдуже відповів Яремій.

-Він що образився на мене?, якщо так, то нехай перестає дутись і працює над своїми помилками, а то нехай шукає собі нове місце роботи, - пригрозив Петрович помахуючи перед Яремієм вказівним пальцем.

-Сергій Петрович, Шусст був справжнім лідером, ви допустились найгіршої помилки знявши з нього повноваження, якщо він не повернеться до роботи, то мене тут теж більше не буде, - заявив несподівано і без страху Яремій.

-Умови мені ставиш, значить так, заяву мені на звільнення уже сьогодні можеш писати, після того скільки я для тебе зробив, - Пончик знову розчервонівся, злобно витріщив очі, - котись під три чорти, на твоє місце сотні прийдуть,- він розвернувся і попрямував кудись до виходу, голосно викрикуючи щось про ледацюг і бездарів розмахуючи руками. А Яремію в цей момент так стало легко на душі, тепер його совість чиста, він більше не буде виконувати забаганки якогось психа.

-Що це щойно було?,- спитала за спиною Тетяна яка усе спостерігала і слухала стоячи за плечем Яремія.

-Я щойно лишився роботи, - весело пояснив Яремій взявши її за руку і повів до рубки. За столом сиділи уже Фабіан, Гнат, Віталік, Регіна, та Оксана ще щось доставляла на ходу обмотав шию ялинковим дощиком.

-Народ випиймо за нас, - підвівся раптом Гнат і прийнявся розливати усім алкоголь. Яремій посадив біля себе Тетяну і почав за нею доглядати, то салат подасть, то соку наллє. Гульня почалась музика уже голосніше почала лунати й не різдвяна, а модна молодіжна попса, в рубку зайшли Вільха з Галиною.

-Народ, з наступаючим, - він при вході бахнув хлопушку, яка осипала приміщення кусочками фольги з кольорових квадратиків.

-Ура!!, - уже під шафе крикнув Гнат, після чого закинув за комір ще одну стопку горілки.

-Затримався, бо довелось вислухати ще останні настанови від шефа, ледве здихався від нього, - пояснював Марк,- а потім він почав клеїтись до Гальки, - зареготав як дикий кінь в полі Марк.

-Не було такого, - ляснула кокетливо його по грудях Галина, - просто він вибачався за те що зняв премію не заслужено, - пояснювала вона, і одразу помінялась в обличчі, коли побачила Тетяну біля Яремія.

-О, а це хто до нас завітав, нова працівниця?, щось я тебе не пригадую, - закружляла вона ніби самиця біля іншої самиці, які не можуть поділити самця.

-Знайомся Тетяна це Галина моя співробітниця, - Яремій підвівся, щоб познайомити їх, але Галя не культурно оглянула її зверху до низу фиркнув крізь зуби.

-Яб теж привела свого бой френда, якби знала що так можна, я думала ми лише тільки між своїми гуляємо, га?, Фабіан це не та дівка яка тобі тоді наваляла, - заздрісно пирснула Галина, через що Тетяна залилась червоними рум'янцями опустивши голову до низу.

-Не звертай на неї увагу, - шепнув Тетяні на вухо Яремій, - пам'ятай ради чого ми тут,- Тетяна лише погодившись кивнула, повністю проігнорував слова Галі. Музика уже так гриміла, що потрібно було перекрикуватись, щоб почути одне одного. Регіна кинулась в танець, щоб потрясти сідницями, Гнат і уже добре п'яний Фабіан теж пішли танцювати.

-Шкода що Шусста немає, - несподівано промовила за столом Оксана, - я йому уже сім разів дзвонила, а він поза зоною, ти не знаєш де він?, - спитала раптом вона у Яремія.

-Ні, - відповів він їй і підвівся, бо пісня закінчилась і почалась повільна композиція, - потанцюємо?, запропонував він Тетяні, та погодилась і вони рушили на середину де уже Гнат затискав Регіну, а Фабіан п'яний танцював сам з собою, не чуючи ритму пісні, він ніби під конвульсіями підкидав ноги, з закритими очима був уже в нірвані. Галя ледь себе стримувала, її усю трясло від злості вона налила собі чогось міцного й одним змахом перекинула стакан в себе, не відриваючи ненависного погляду від Яремія і Тетяни.

-От скажіть мені будь ласка, шльондра це вид такий чи порода?, - зверталась вона по обидві руки, де сидів Віталік і Вільха. Віталік сидів зажурено, його ніби нічого не радувало він час від часу собі щось доливав, і сам же випивав. А от Вільха дістав з кишені пом'ятий листок і оглянув по черзі дівчат. Потім звернув свою увагу на Галю, яка сиділа біля нього, розглянувши її з ніг до голови, спитав.

-А скільки ти важиш?

-Я що тобі ковбаса що ти мене таке питаєш, - обурилась Галя і знову собі налила і одразу випила з Віталіком, після чого вона підвелась і промовила.

-Мене нудить від них, не можу на це дивитись, - вона рушила до ноутбука і перемкнула композицію, з колонок роздалась ритмічна розслаблююча музика. Галя двома кроками застрибнула на стілець, уся увага тепер була прикута до неї, вона закинувши ногу вилізла на стіл повільною ходою пройшлась по ньому ставши перед Віталіком і Вільхою, усі на неї дивились не розуміючи що вона задумала.

-Галя що це ти робиш?, - спитала Оксана хутко відставивши свій келих, щоб вона його не зачепила. Вона пластично під музику схопила себе одною рукою за сідницю, а потім другою рукою за другу половини сідниці, граціозно крутивши тазом під релаксичну музику, вона почала рухатись.

-Ваууууу,- Гнат вигукнув почавши підсвистувати від захвату, потім вона почала махати головою ніби пропелером, так що волосся її розліталось по обличчі Віталіка і Вільхи.

-Давай мала покажи на що ти здатна,- крикнула Регіна, теж їй підтанцьовувала у своїй манері. Вільха ніби нічого не помічаючи усе переглядався з листком, який постійно діставав з кишені, ніби з чимось звіряв те що відбувалось довкола, його ніби взагалі не хвилювало усе що відбувалось. Віталік від випитого повеселішав і застрибнув до Галі на стіл, теж кинувся плавно під музику рухатись, під їхніми ногами дзвенів посуд з приборами.

-Народ я вас люблю!, - крикнув Фабіан ледь тримаючись на ногах, ніби не випив багато, але рознесло його дуже добре. На голову Вільхи впала кофтина Галі, а потім зі столу полетіли її туфлі. Гнат ще більше завівся підхопив зі столу шампанське, відкоркував його, він прийнявся поливати Галю і Віталіка струменем ігристого. Корпоратив набирав обертів, меж уже мало хто дотримувався і моралі. Галя впала на четверень та почала повзати по столі, ніби пантера перед стрибком, зі столу щось впало, посуд розбився, але це нікого не хвилювало, усі дивились як вона вигинає спину і крутить сідницями, уся мокра від шампанського. Єдиним хто за це все переживав, то це менеджер Оксана, вона боялась що хтось загляне сюди несподівано і побачить усе це розпусне і не пристойне гуляння, наприклад Пончик, тому що саме вона просила у Пончика дозволу на корпоратив і обіцяла, що все буде культурно і тихо.

-У мене щось є для тебе, - сказав знову на вухо Тетяні Яремій, втомившись дивитись на булки Галі та Віталіка, який незграбно намагався танцювати під легку музику.

-Що?, - здивувалась Тетяна коли Яремій потягнув її за руку до своєї шафки. Він дістав з верхньої полички коробочку, ці самі духи, передав їй в руки.

- Я думала що ти їх повернув,- здивувалась радісно дівчина в посмішці розкривши рота.

-Мені їх з зарплати вирахували, тому вважай що це мій тобі подарунок.

-Як приємно, дякую, - дівчина обняла Яремія притиснувшись до нього. В цей момент музика закінчилась і Галя зупинила свій запальний танець, побачивши як вони обнімаються, вона різко підвелась відштовхнувши від себе Гната, який її уже всю лапав.

-Та хто ти така!!?, - розлючено спитала Галя в Тетяни, зіскочив босоніж зі столу, і попрямувала прямісінько до неї.

-Ти це мені?, - насторожилась Тетяна ставши в позу повної бойової готовності. Оксана підвелась і швидко виключила музику з новою композицією, тому що зрозуміла що щось не добре назріває.

-Тобі коза драна, - підійшла в притул Галя до Тетяни ніс в ніс, - тебе тут взагалі немає бути, а як припхалась то поводь себе скромно.

-Народ я вас люблю!, - крикнув Фабіан підпираючи стінку і раптово відірвавшись від неї, він втратив координацію і намагаючись втримати рівновагу, він залетів з тріском під стіл, перекинувши стільці, пляшка відкритого шампанського яка стояла на столі перекинулась, і з неї полилась рідина прямісінько на його голову. -Я в порядку, - ледве перекидаючи язиком промичав Фабіан, замочений на пів солодким шампанським.

-Вріж їй!!!, - крикнула за спиною подруги Регіна, підтримуючи свою подругу.

-Галя ти п'яна, краще приведи себе в порядок,- заступив Тетяну собою Яремій, на що Галя на зауваження Яремія глянула в низ на свій торс і ніби щойно помітила що вона стоїть перед ним в одному ліфчику.

-Колись ти так мене заступав, перед хуліганами, пам'ятаєш?, - вона посміхнулась, а на її очах розтеклась туш, вона намагалась витерти сльози, але вийшло ще гірше, розмазавши мокру від сліз туш по щоках.

-Народ давайте заспокоїмось, а то наша вечірка перетворилась в балаган, - сказала Оксана, підійшовши до Галі, вона взяла її за руку, но та одразу вирвала різко її.

-Давай скажи що нічого до мене не відчував, поки не появилась оця фіфа гламурна, яка катає тебе на своїй машині, як якогось альфонса клятого!!!, - кинулась в крик Галя стискаючи кулаки.

-Народ, УФ....., давайте жити дружньо, - мямлив під столом Фабіан, коли його за ноги витягав Віталік.

-Галя ти п'яна, говорити з тобою зараз ніхто не буде, - повторив Яремій тихим тоном. На що вона лише дико зареготала, закинувши голову назад.

-Не подобається йому п'яна Галя, а просто Галя провінціалка, проста і не цікава, викуси ПОНЯВ!!!, - вона скрутила комбінацію з двох рук гучно стукнувши одна об одну з задертим кулачком до верху де виглядав тендітний наманікюрений середній палець,- он в сто раз кращий і привабливіший за тебе, - вона розвернулась на пів боком тицяючи вказівним пальцем у Вільху. Підійшла до нього і сіла на коліна, вихопивши папірець, який він постійно заглядав, зім'явши та кинула його через голову, обхопив його обличчя руками, вона впилась ротом до його губ, усе так швидко відбулось, що ніхто не очікував такого повороту. Марк сам не розумів що відбувається, спантеличено лише підняв брови, здається його цікавив лише його папірець, тому що коли вона злізла з нього, він очима шукав куди вона його жбурнула. Яремій бачив як ком паперу відскочив і залетів в підсобку, але виду не подав.

-Оце справжній чоловік, думаю він буде кращим за тебе, - вона потягнула його за руку до виходу, нащо він не дуже охоче піддавався, усе розглядав очима кімнату куди міг впасти цей жмут, але Галя була наполеглива, вона все ж витягнула його з рубки. Музика знову роздалась з колонок, і Регіна з Гнатом кинулись в танці, а Віталік відпоював Фабіана водою, тому що тому було дуже погано, від напруженої ситуації Оксана з полегшенням видихнула, адже усе могло набагато гірше закінчитись.

Яремій кивнув Тетяні і вони поспішили в підсобку, швидко оглянувши усю підлогу, там він знайшов цей ком паперу, який закотився під картонну коробку з під оковитої. Яремій похапцем підхопив його і почав швидко розгортати перед Тетяною. На листку було вказано якісь дані дівчини, метр вісімдесят, не важче шістдесяти п'яти кілограмів, брюнетка, для клієнта номер сто тридцять.

-Це що означає?, - під шум гучної музики спитала Тетяна.

-Думаю що Галя сама цього не знаючи є в небезпеці, - відповів Яремій,- пішли потрібно за ними прослідити, - тримаючи ніжно за плече, він повів Тетяну з рубки.

-А з твоїми друзями не попрощаємося?, - спитала біля дверей Тетяна.

-Подивись назад, там уже немає з ким прощатись, усі п'яні крім Оксани, - дівчина оглянулась і дійсно ніхто з присутніх їх не помічав, тому вони покинули рубку не привертаючи зайвої уваги до себе.

-Ось вони, - показав кудись за парковкою Яремій, коли вони вийшли на вулицю, з далека можна було впізнати Вільху і Галю, які обнімались і кудись направлялись. Він з Тетяною поспішили швидко до її машини.

-Ти думаєш що він хоче її вбити?, - заскочила в машину спитала Тетяна.

-Ще не знаю, не можу скласти пазл до купи, усе заплутано дуже, - схвильовано сказав Яремій витягаючи шию, щоб їх не загубити з виду,- це не людина, а повний відморозок, але зараз мене він менше хвилює.

-Справді?, а хто тоді тебе бентежить?, - здивовано спитала Тетяна завівши двигун, - я думала що ти це все затіяв заради цього могильника.

-Мені здається що є ще більше зло за нього, але тобі зараз я не в змозі усе пояснити, - глянув на Тетяну Яремій і показав пальцем в перед,- їдемо за ними повільно. - Тетяна рушила і вони повільно поїхали за ними, де вони зловили при дорозі нічне таксі. Трохи прослідкував за ними по нічних вулицях міста, машина з шашкою зупинилась біля однієї уже знайомої огорожі, з табличкою на воротах “Артеміда”.

-А це що за діра?, - припаркував в тридцяти метрах від них спитала Тетяна, - мало схоже на місце для романтичного побачення, куди він її привіз?.

-Це ритуальна агенція, - відповів Яремій мружив очі, щоб нічого не пропустити, він її вивів з машини під руки, напевно Галя уже сама пересуватись не в змозі була.

-І що тепер?, - спитала Галина у Яремія коли ті двоє пропали за воротами відправив таксі далі.

-Треба чекати, він казав що поїде за місто, невже плани помінялись, - Яремій переживав, невідомість, потрібно діяти, щось робити, Галя в небезпеці. Трохи обдумав все добре, Яремій вирішив іти в це лігво тьми.

-Стій!, я тут одна не залишусь, - схопила за руку Яремія Тетяна,- я з тобою піду.

-Добре іди за мною, без зайвих звуків, там у дворі собака, тому як зайдемо у двір довго там не затримуємось, потрібно потрапити швидко в будівлю, - так і сталось, як тільки вони перейшли ворота собака на прив'язі підняв лай, вони швидко пробігли до будівлі, Яремій усе пам'ятав, вони проскочили в середину тихо і без шуму, з нову темний коридор і єдині двері де пробивалось світло в кінці коридору. Тетяна з Яремієм тихо підійшли притиснувшись з краю дверей, Яремій показав знак вказівним пальцем до губ, і вони причаїлись.

-Дуже добре, це те що треба, - говорив голос, Яремій розпізнав цього потвору старого.

-Яж казав що замовлення виконаю,- лунав голос Марка за дверей.

-Вона в відключці?, - спитав дід.

-Перебрала на корпоративі, - засміявся Марк.

-Я б не радувався так на твоєму місці, - говорив дід.

-Чого ти Маргаритка, усе іде за планом, - запевняв Марк свого дядька.

-Шпигун!!!, - крикнув голосно дід, що аж відлунням на коридор пішло.

-Який шпигун???, ти що мертвечини обнюхався, - питав Вільха у свого дядька.

-Позавчора хтось сюди заходив, вікно усю раму вивалив,- ніби загарчав як звір дід.

-Що?!!!, яко....го?, - запнувся Вільха мабуть, до вікна підійшов, - от лайно.

-Ото ж бо, маємо хвіст, який ти сюди приволік!, - крикнув дід.

-Спокійно я розберусь, схоже до декого туго доходить.

-Ти вже розберись, а то мало що може трапитись, мені зайвих свідків не потрібно, значить так, дівку лишай мені, я її підготую, а ти тим часом пообрубуй хвости, а то з одним ще не вирішили питання, як виявляється ще один явився.

-Не проблема, - сказав Марк і рушив до дверей, Яремій тим часом акуратно закрив рота Тетяні та потягнув її за кут, де була сходова клітка, вони тихо присіли коли двері відчинились.

-Не забудь оце?, - гукнув дід Марку, який уже у дверях стояв, як до його ніг прилетіла сокира.

- А це мені нащо?, - ніби здивувався Вільха.

-Це знадобиться якщо кінцівки не будуть влазити, як минулого разу, забув?, - сказав дід Марку. Марк підняв з землі сокиру і кудись до виходу попрямував.

-Слухай, там в тому приміщені справжня потвора, як побачиш його ти тільки не лякайся і не видай нас, - шепотів на вухо Яремій Тетяні, від чого вона лише важко ковтнула слину. Через п'ять хвилин з кабінету вибіг людино подібний мавп.

-Зараз моя дорогенька, не хвилюйся, я про тебе подбаю, - цей мавпій біг закидаючи довгі волохаті руки собі за голову, все в тому ж рожевому платі,- інструменти лише деякі прихоплю,- він допомагаючи собі руками пострибав по сходах до гори, Тетяна сильно мугукнула Яремію в руку від страху, але мавпій так голосно шаркотів що цього просто не почув, Яремій затиснув їй рота другою рукою, щоб вона не закричала.

-Тссссс!!!, усе гаразд не бійся, - повільно відпускав руки від її обличчя, коли переконався що вона опанувала свій страх.

-Це що таке я щойно побачила, - з тремтячими губами проговорила Тетяна.

-Немає коли пояснювати, у нас мало часу, він може будь-коли повернутись назад, - пояснив Яремій і швидко вбіг в кабінет, він одразу побачив Галину, яка без пам'яті дрімала в офісному кріслі, закинувши голову на зад. Він швидко підбіг до неї, а Тетяна йшла за ним повільно та оглядаючись назад постійно, він схилився до Галини обхопив її руками, і різко закинув її собі на плечі на що вона лише щось ліниво пробурмотіла. Її обличчя усе було вкрито штрих пунктирними лініями, ніби позначки якісь, щось схоже Яремій бачив по телевізорі, коли якусь знаменитість готували до пластичної операції, не зрозуміло що це, та розбиратись не було коли, він розвернувся і швидко попрямував з кабінету, Тетяна усе не відставала, вона була сильно налякана, обігнала Яремія, щоб відкрити двері, завіси були дуже іржаві і старі тому сильно затріщали коли вона відхилила двері потягнувши на себе, Яремій не бачив що там, але Тетяна так голосно закричала що, мабуть уся околиця повинна була почути її крик. Марк стояв при вході широко всміхаючись, на плечі в нього була ця зловісна протипожежна сокира.

-Мишоловка захлопнулась, - все що встиг почути Яремій, коли розмах тупої частини сокири прилетів йому в обличчя, і все, темрява і тиша.