Видавництво “Підпілля”

2023 р.

Це була справжня зима. Снігу насипало аж по коліна дорослої людини, і сніг здається не збирався переставати падати. Ніч на дворі та подекуди на вулиці промчить поодиноке авто і знову тиша. У дворах був вигляд ніби чистий лист, уся вулиця вкрита свіжою біленою, сніжинки шторкою на світлі ліхтарів повільно опускались до землі.

У квартирі залунав телефон, гучною мелодією роздався по кімнаті де спав Яремій, солодко смакуючи свої сновидіння, це відчуття яке ти готовий проклясти любого хто потривожить твій міцний сон, те саме відчуття було у Яремія, коли йому крізь сон довелось на силу розплющити очі, і переконавшись що це на яву йому телефонують. Він на силу схопив смартфон намацавши з другої спроби його на столі, щоб глянути яка сволота йому телефонує в такий пізній час. На екрані була друга ночі, а ім'я яке висвітлилось був підписаний як “Шусст”.

-Ало, - захриплим ще не розробленим голосом підняв Яремій.

-Спиш?,- по ту сторону питав його голос, на що йому хотілось відповісти, “ні бл......, на твій дзвінок чекаю, ясно що сплю, усі нормальні люди в такий час сплять, хіба що якась бл....дота чи безхатьки можуть не спати”, але це лише в думках була така заготовка, лишалось лише голосно позіхнути і змиритись з тим що тебе потривожили.

-Кажи, - відповів Яремій, а сам ніяк до тями не може прийти, тільки очі заплющить, одразу втрачає зв'язок з явю, і так солодко і легко одразу стає, хоча б п'ять хвилин ще б дозволили йому подрімати, усе готовий за це відати в такі моменти, кожна хвилина в сновидінні ніби лікарство від страшної недуги, і кожна хвилина відтягує своїм лікувальним ефектом від не минучої смерті, а ж до того моменту коли ти повністю прокинешся, саме це зараз і відчував про себе Яремій, що він зараз помре, якщо йому не дадуть хоч трохи часу виспатись.

Серце биття ніяк не могло набрати обороти, билось лише в сповільненому темпі, зуби в роті оніміли терпким лускотом, а обличчя усе набрякле вкрите різноманітними вдавленими візерунками від подушки, усе тіло ламало й організм усім своїм станом намагався опиратись від різкого пробудження.

-Вибачай що так пізно,- виправдовувався голос, хоча Яремій розумів йому ані трохи не шкода, і вини він ніякої не відчуває, усе як завжди не щиро і всього лиш ввічливість не більше.

-Ярема потрібно щоб ти терміново на роботу вийшов, - ніби кувалдою по голові кожне слово вдаряло, “та ви мабуть, знущаєтесь, я щойно з добової зміни повернувся, яка робота!!!?, ало!!! ви про трудовий кодекс чули взагалі”, але це знову лише думки.

-Що там у вас знову сталось?, - Яремій так захрип мабуть, тих чотири години яких йому вдалось поспати він дрімав з відкритим ротом, тому горло трохи дерло, і він ніяк не міг виставити свій голос.

-Гнат сьогодні в зміні повинен бути зі мною,- пояснював голос в телефоні, усе так звучало серйозно через стурбований голос Шусста.

-Шусст ти можеш нормально пояснити, шо ти мямлиш?!, - уже повністю прокинувся Яремій і його просто починала накривати не терпимою злістю.

-Коротше, мудак знову запив, а мені за нього знову влетіло від Пончика, (Пончик, так звали шефа магазину “Піка”), я йому уже дві години безперервно надзвонюю, а він труби не бере. Пончик каже, якщо я зараз на каси нікого не поставлю, то премій аж до весни нікому не бачити, виручай, га?, я знаю ти з доби тільки, але мені просто край, сядеш на камери, а я піду на каси, відіспишся тут за моніторами. - Шусст реально благав про допомогу, його можна було зрозуміти, він був в них за головного і відповідав за охоронний спектр. Яремія, Гната, Віталіка, і Фабіана, він усіх їх пристроїв в охорону супермаркету, тому за них він відповідав головою, за всі їх промахи, чи недостачі за все влітало Шуссту. - Віталік зараз не у Львові ти знаєш, буде аж в понеділок, Фабіан прибуде з ранку тебе змінить, тобі ж близько не ламайся,- вмовляв його Шусст, а в трубці чутно як хтось зайшов, і він наляканим голосом комусь каже, - все за десять хвилин він буде тут, Сергій Петрович ви мене знаєте,- а з Гнатом я розберусь пізніше сам. - Яремій здогадався що це він перед Пончиком так виправдовувався, дивно що шеф прибув у Піку в такий час, друга ночі комусь не спиться, думав Яремій про себе. -Коротше щоб за п'ять хвилин був тут, - уже пошепки звернувся він до Яремія, після чого він вибив дзвінок.

Яремій відклав телефон і сонливість в нього просто уже відступала залишивши за собою в'ялість і кволість, голова важкістю просто дивувала. Він ніби старий дід скотився з дивану, ледь підводячись, повільними рухами похитуючись знімав одяг зі спинки стільця, очі злипались самі по собі, позіхаючи натягував на себе теплий светр. За дверима хтось повільно підійшов, до кімнати зайшла щойно прокинувшись в піжамі мати Яремія, уся заспана з прим'ятим волоссям на голові.

-Яремій, ти куди зібрався на ніч?, - сильно хвилюючись спитала мати.

-Мам, на роботу викликали, лягай спати пізно вже, - заспокоював Яремій маму свою.

-Ой люди, як ти підеш, ти тільки з неї прийшов, що ж це робиться, - панікуючи почала хвилюватись мама, - за вікном, ти за вікном дивився, снігопад шалений, а що сталось?, до ранку не чекає?, - не могла заспокоїтись вона, напевно до ранку уже спати не буде.

-Мам, ну що за тривога, до ранку по чергую і до дому одразу, лягай спати та не хвилюйся за мене,- намагаючись її заспокоїти, але хіба це можливо, тільки мама рідна здатна на таку турботу і піклування до рідного сина.

-А я думаю з ким ти там говориш, думала що почулось, - вона сильно стиснула губи і жалісно на нього глянула, - ти хоч поїш поки, почекає твоя робота, - приклавши долоню до рота, вона не відходила від Яремія далі ніж на метр.

-Я не голодний, - збрехав він їй, голод в ньому таки був присутній, і маминого супу зараз би за милу душу він осушив, але виду не подає, потрібно було поквапитись на роботі ситуація здається серйозна,Шусст так би просто не став турбувати. Уже в вітальні він почав взуватись зав'язуючи шнурки на своїх масивних черевиках. А мама все не відходить, то шапку подасть то куртку допоможе накинути.

-Усе мам я полетів, скоро буду, - виходячи з квартири, а вона за ним у дверях вибігла і в повітрі кілька хрестів намалювала рукою.

-Давай з богом,- крикнула вона йому ще навздогін і закрила двері лише тільки тоді коли Яремій вийшов з під'їзду.

Дорога до “Піки” була коротка, одразу за двома домами, що було зручно коли твоя робота за п'ять хвилин від дому, але не дивлячись на таку відстань все одно пробратись туди було не просто, снігопад не з чухав і ще трохи й у двір жодна машина не проїде, дороги та бордюри майже не видно, комунальним службам явно роботи тепер додасться.

Перекидаючи ноги через кучугури, Яремій намагався хоч якось пробиратись через насипи, його рухи були в'ялими та лінивими, тому що недосип давався в знаки. Ніч була чудова тихо так навкруги, лише сніг під ногами рипав, поодинокі вікна в будинках подавали ознаки життя своїм світлом, а в загалом місто міцно спало, загорнувшись білим покривалом. Кругом ні душі, жодного перехожого, щоб ішов на зустріч. Голова ніби в лещата запхана, кружка кави просто негайно потрібна, щоб хоч трохи прийти до тями, організм ще не до кінця оговтався від шоку, тому усілякими сигналами давав зрозуміти що не дасть спокою поки йому не дадуть як слід набратись сил. Яремію вдалось добратись до “Піки”, пройшовши головний вхід біля якого було приклеєне оголошення у вигляді буклета, двох молодих людей які пропали безвісти, вийшли з дому і не повернулись, він зірвав його і кинув в смітник. При вході він потріпав увесь з себе присипаний сніг який його щедро накривав від дому, шапка, куртка, а особливо на взуття налипало багато мокрого снігу. Привівши себе до порядку, він пройшов до вестибюля і повернув попри каси. Одна каса з двадцяти яка працювала, за якою сиділа Регіна Білецька і троє відвідувачів які стояли до неї в черзі. Перший клієнт осипав рухоме полотно дюжиною банок з під пива, за ним стояв чолов'яга з возиком до верху набитим усілякою хімією, а за ним підліток крутився, постійно озираючись ніби квапиться кудись, а тут перед ним ще стільки товару які його затримують.

Регіна побачила Яремія і щиро усміхнулась помахала рукою йому.

-Ти що сьогодні на зміні?, - питала вона пікаючи через сканер баночки алюмінієві й штовхаючи їх далі.

-Викликали терміново,- зупинився біля її каси збоку так щоб не мішати клієнту пакувати товар в пакет.

-Триста сорок і двадцять копійок, - вдарила вона по кнопці циферблата, звернулась вона до покупця,- а я то думаю чому в вас там в рубці (охоронна кімната) Пончик сидить, на Шусста за щось нагримав,- вона відірвала чек і сунула покупцеві в руки зі здачею. -А хто сьогодні на касах повинен бути?, - спитала одразу вона.

-Гнат,- відповів Яремій.

-Тоді ясно знов мабуть, собі заклав, що з цим хлопцем зовсім не надійний, - покрутила вона головою і прийнялась пробивати товар наступного клієнта.

-А що сталось?, він ніколи так пізно сюди не являвся, настукав хто йому напевно, - ніби обурився такою наглістю свого шефа, який вирішив порядок навести о другій ночі.

-А хто його знає, картка чи готівка?, - закінчивши пробивати спитала вона в клієнта,- щось вигляд в тебе не важний, заспаний страшно, - поглянувши на Яремія сказала Регіна.- Минулого тижня він Гальці Чижучці усю премію зняв за місяць, через те що в неї нестача була у двісті гривень, ти тільки вдумайся в цю суму, козел він, а не Пончик, - злобно додала вона.

-Мені краще поспішити в рубку, - сказав їй Яремій на що вона тільки схвально покивала, коли дійшла черга до підлітка він виставив дві пачки цигарок на полотно,

-Тобі вісімнадцять хоч є ?, не ну ти глянь Яремій яка школота пішла, - вона схопила дві пачки й поставила біля себе, -без паспорта не продам, -хоч чесно кажучи якби не камери вона б усе йому продала, ще б прикурити дала, просто в “Піці” усе з цим строго, Пончик міг за таке звільнити. Він дуже дбав за імідж магазину свого. З недобрим передчуттям Яремій рушив до рубки, звідтіля уже лунали крики Пончика з приглушеними звуками грубих реплік. Зупинившись біля дверей він видихнув і потягнув ручку на себе. Крики на одну мить стихли.

-О, ще один красень явився, проходь чого встав,- увесь червоний від злості був Сергій Петрович, сідай!, крикнув зі злості він поправляючи свою краватку, він був середнього зросту майже лисуватий з великим масивним носом і в окулярах.

-У вас на касах нестача, почав він уже тихіше протираючи свій мокрий лоб хусткою, Яремій оглянувся в сторону де сидів Шусст, з опущеною головою який сидів по центру і склав руки на колінах як слухняний школяр. Бідолаха він мабуть, уже досить довго тут вислуховує невдоволення шефа. Нестача товарів!, і бардак по відділах, він ходив зад в перед у вишуканому костюмі та рипаючи по підлозі натертих до блиску черевиках, - а чому я дивуюся, охорона вся моя чим завгодно займається ну тільки не роботою.

-Сергій Петрович ви розумієте.....,

-Заткнись!!, тобі ніхто слова не давав, зрозумів!, понабирав собі розгільдяїв і трутнів, тепер відповідай за них, - різко він перебив Шуста, який намагався хоч якось виправдатись. -Значить так, якщо ви олухи не станете до роботи як слід,- він розмахував вказівним пальцем то на Яремія то на Шусста, - ноги вашої більше тут не буде, на вулиці опинитесь там де я вас всіх підібрав, шантропу не потрібну!!.Я все вам дав, він сів на лавку де переодягаються вони, щомісячні премії, будь ласка, Шусст тобі з кредитом на авто поміг, Гнату хорошу характеристику надіслав до суду, і платнею здається не ображаю, чого вам ще потрібно, скажіть мені, - уже тихішим тоном говорив він, тому що був уже виснажений постійною жестикуляцією рук,- за що ви так зі мною, га?, Яремій, як там мати твоя?, потрібно ще грошей на ліки?, до речі попередній борг можеш не віддавати.- Яремій одразу голову повісив, позаяк знав що мав борг на значну суму, яку він просив на ліки у свого шефа, борг складав у двадцять тисяч, таку суму йому було не просто повернути.- І що я бачу,- продовжував він виснаживсь він оперся на шафки спиною, розкинувши ноги широко,- охорони немає в нічний час, з магазину винось усе що тобі подобається, ні!!, дорогенькі мої так не буде,- він повільно підвівся перед тим ляснув себе по колінах.

-Шусст, даю тобі місяць часу, щоб навести тут порядок, усю недостачу за два місяці яка в вас назбиралася компенсуйте як хочете.З Гнатом вирішуй сам, тобі за нього відповідати, але як ти б не вирішив пояснювальну мені на стіл від нього в кожному разі, я б його позбувся на твоєму місці. - Сергій Петрович пройшов до дверей зловився за ручку і зупинився не відпускаючи її, повернувся і строго ще раз їх двох оглянув.

-Шусст на два слова вийдемо, ще кілька питань маю до тебе, а ти берись за роботу раз прийшов уже, - наказав він Яремію який сидів непорушно. Двоє одразу швидко зарухались, Яремій переодягатись, а Шусст за шефом слідом поспішив з рубки. Металічна шафа заскрипіла дзвінко і Яремій повільно діставав свої речі з неї, це була форма магазину чорна сорочка з логотипом на правій стороні плеча, з переду бейджик з іменем його, а на спині білими великими буквами “охорона”, темні штани ішли в додачу і мешти до блиску натерті.

Десь за п'ять хвилин Шусст повернувся.

-Фууууф, - важко він видихнув заходячи в рубку, - дякую що прийшов, а то він би до ранку мені мізки виїдав, - радувався він що шеф нарешті пішов.

-Шусст, ну що за фігня, давай уже з ним щось вирішувати?, - злився Яремій.

-Ти це про що?,- Ніби не розуміючи про що йде мова, перепитав Шусст.

-Я про Гната, ну скільки можна!, - говорив невдоволено Яремій вдягаючись у форму.

-Дочекатись Віталіка треба, тоді приймемо рішення,- рішуче відповів Шусст хоч було видно що він на Гната не менше за Яремія злий.

-Як знаєш, все одно вигрібати тобі за нього, - байдужим тоном говорив Яремій зашнуровуючи шнурівки на мештах,- але наступного разу я просто трубки не візьму, так і знай, - додав він косо дивлячись на Шусста.

-Тільки спробуй від батька трубки не взяти, - посміхаючись говорив він ніби усього цього і не було. Він пройшов до зручного крісла дивана і вмостився на ньому, значить так, ситуація в нас наступна, промовив зухвало Шусст, закидаючи ногу на ногу, - Пончик уже то поїхав, але проблеми залишились, в понеділок збираємось усі тут в рубці, проведемо збори й обговоримо кілька питань, перше що ми робимо з Гнатом, друге за чий кошт будемо покривати крадіжки, - Шусст закинув руки за голову,- до речі для тебе є гарна новина,- уже звертаючись до Яремія говорив він далі посміхаючись. Чим зміг заінтригувати його, Яремій навіть зупинився застібаючи сорочку.

-Для мене гарна новина то це давати як слід виспатись, після добової зміни,- все ще обурений такими подіями говорив Яремій.

-О тож, бо синочку, - вигукнув Шусст і плеснув долонями, - ти думаєш чому Пончик мене покликав,- ще більше заінтригував Яремія Шусст.

-Не знаю, ти ж його улюбленець, - ніби образився сказав Яремій, а сам уже чіпляв на себе пояс від штанів.

-Ну як ти розмовляєш зі своїм татком,- Шусст підвівся, щоб поставити чайника, - дбаєш, дбаєш за тих синків, а от яка від них потім дяка, - зашумів гучно включений чайник. -Тобі каву робити?,- насвистуючи діставав з тумби кружки спитав Шусст.

-Ну чого тягнеш гуму?, кажи давай,- привівши себе в порядок сказав Яремій завішуючи вуличний одяг на вішак.

-В понеділок прийде до нас новенький, це мені Пончик щойно сказав, буде мені помагати порядок наводити й вас по змінах трохи розвантажить, - розсипав по кружках цукор сказав Шусст.

-А для мене це яка добра новина?, - не розуміючи чому радується його друг.

-Як яка?, - і в цей момент цикнув чайник, Шусст поспішно прийнявся розливати кип'ячену воду по кружках,- ти що мене не чуєш, новенький буде і розвантажить трохи нас, - помішуючи чайною ложкою кружки сказав Шусст.

-Краще б кожен ходив у свою зміну, і новеньких ніяких не потрібно було б, - огризався далі Яремій.

-Ну все, я бачу ти зовсім не в гуморі, тримай, - Шусст подав Яремію кружку гарячої кави,- я на каси, а ти тут, можеш трохи подрімати якщо хочеш, - але Яремій не взяв її з рук Шусста.

-Не, зараз вип'ю спати не буду точно,- відмовився він від кави.

-Ну як хочеш, - сказав Шусст відсьорбнувши кілька разів він поставив кружки на столик перед моніторами й поспішно вийшов з рубки.

Рубка являла собою приміщення з двома коморами та одною великою кімнатою. При вході було сім шаф і знизу до них приставлена лавочка, щоб було зручно взуватись. В кінці кімнати був широкий стіл, над яким нависала величезна плазма, порізана маленькими квадратиками відео нагляду, було видно усі відділення, кулінарія, м'ясний цех, випічка, холодні страви, каси, вестибюль, чорний хід, стоянка, і.т.д.. Ліворуч комора з умивальником і маленьким столиком на якому стояла мікрохвильова піч, така собі мінікухня. З права комора була більшою, невідомо для чого призначалось це приміщення воно просто пустувало, там лише лежала розкладушка, це приміщення використовували для нічних змін коли закортить здрімнути. Яремій одразу попрямував туди, щоб хоч трохи ще здрімнути, він завалився повністю на розкладне ліжко, і майже одразу поринув у світ сновидінь похропуючи пускаючи слину він солодко відплив.

Він прокинувся уже від того, що його хтось ритмічно смикав за руку. Знову порушник сновидінь і коли нарешті мені дадуть виспатись, думав сам про себе Яремій, розплющивши очі.

-Ставай соня, зміна прибула, - будив його Фабіан, не перестаючи смикати. (Фабіан був чистокровний циган і справжнє ім'я в нього було якесь Махмухбате, і Яремій, щоб не ламати собі язика прозвав його ім'ям головно кіногероя з бразильського серіалу який дивилась його мама що вечора якого звали “Фабіан”, кличку підхопив увесь колектив “Піки”.

Настирно будив його кочівник, маленький, сам був худий, а очі темні як два вуглля і шевелюра з начосом назад лише кілька волосин на лобі збившись в одну спіральку коливалась з переду. Нашим мадам він дуже подобався, він був схожий на ловеласа з якогось роману.

-Я з тої роботи точно звільнюсь, якщо мене ще хтось з вас посміє збудити,- застогнав Яремій з закритими очима і надією що йому дадуть спокій. Але малий циган включив йому на зло світло в коморі, і почав на ламаній українській співати.

-Ставай миляяяя моя ставаййййй...., - радувався Фабіан стражданням Яремія.

-Ти чого так рано припхався Фабіан, - нарешті пересилив себе Яремій розплющивши очі. -Виш вільний народ, а ти на роботу ходиш,- присівши на розкладушку і тримаючись за голову говорив Яремій, це відчуття недосипу його буде, мабуть довго переслідувати.

-Смієшса з мене,- мій білий друг, - почав переодягатись біля шафок Фабіан.

-Як би ж то, - відповів Яремій, але Фабіан уже його не чув, він гучно шародів одягом який йому вивалився з шафки та довелось пере складувати усе як слід.

-Шусст казати, що шеф в ночі був тут, пістонів вам вставив трохи, - говорив він розклавши форму на лавці й прийнявся роззуватись.

-Було діло, пошумів трохи та пішов, - Яремій так і сидів тримаючись за голову, а потім зібравшись з останніх сил підвівся і вийшов з комори, мружив очі від яскравого світла в кімнаті. Холодна кава яка стояла у двох кружках саме це йому зараз потрібно і взявся малими ковтками смакувати її, паралельно стежив як на моніторі оживають квадратики, заповнюючи метушнею персоналу та відвідувачів.

-Гнат сволочь така, уже надоел всім, Шусста казав в понеділок обсудем все, - циган надівав уже форму грюкнувши дверми шафки.

-До понеділка дожити ще треба, - оперся він об бильце крісла дивана смакуючи відсьорбнувши кави, а очі так і до половини змикаються. В цей момент зайшов Шусст з замученим виразом лиця.

-О ти вже прокинувся, слухай дякую тобі ще раз що виручив сьогодні, а то сам був свідок сьогодні, тому давай збирайся додому, а ми тут з Фабіаном далі самі, - заметушився він знову біля чайника,- ти що холодну п'єш?,- замітивши ніби щойно в руках Яремія кружку,- давай тобі свіженької зроблю, - запропонував Шусст вихопивши кружку з рук у Яремія,- і тобі заодно зроблю Фабіан, - дбайливо промовив Шусст ніби господиня яка порається на кухні біля своїх дітей.

-Дякую,- радісно вигукнув циган, вмощуючись за пультом спостереження.

-Слухай Шусст, я вже здрімнув, давай ти краще їдь до дому відпочинь собі, тим більше тобі більше це потрібно, - той навіть на мить від такого покинув свої клопоти з кружками.

-Ти впевнений?, бо я після сьогоднішнього не можу тебе про таке просити,- здивовано спитав він оглянувшись на Фабіана.

-Так я вже в нормі, тим більше форма уже на мені, - Яремій знав що йому було це потрібно, сім'я все ж таки дома, діти малі, у сімейного чоловіка клопоти хоч відбавляй, тому Шусст тільки подякував і кинувся швидко переодягатись.

-Я твій боржник, ти навіть не знаєш як ти мене виручив, - голосно і радісно репетував Шусст.

-Так, давай котись вже,- ліниво рукою підмахнув йому Яремій.

-Ага, так тут не розслаблятись, татко скоро повернеться, Фабіан за головного,- радісно репетуючи викрикував Шусст, стрибаючи на одній нозі через черевик який він не міг зняти.

Через годину Яремій чергував уже на касах, люди метушились все ж перед новорічні свята на носі, і возики при вході просто були на розбір, тільки Яремій позбирає кілька штук, їх одразу з рук відбирають не довозячи до виходу. Ще Фабіан постійно по рації надокучав, то йому підозріла бабка у відділі агро розпихує щось по кишенях, то тип в довгому плащі між відділами постійно озирається, то він просить прослідкувати за подружньою парою з колискою з немовлям, тому що тому йолопу здалося що немовля тримало в руках баночку з ряду дитячого харчування мимо яких вони проходили. Так мало того він уже за своїх взявся, ніби він засік як Марія Іванівна на шостій касі не переважує ваговий товар. Фабіан дуже скрупульозно ставився до своєї роботи, тому з ним ніхто не хотів чергувати коли він мав сидіти на рубці, в котрий раз Яремій переконувався що не варто того пильного цигана садити за монітором.

От ближче до середини дня коли Яремій в чергове зібрав цілий потяг з вагонами возиків, і пхав їх до виходу, знову затріщала рація від Фабіана.

-Шумна компанія на першій касі!!,- говорив він так в рацію ніби на над важливим завдані, Яремій вирішив проігнорувати через те, що зачепився кишенею своїх штанів за гачок загнутий на возику, і не міг звільнитись, як знову рація спрацювала.

-Повторяю!!, шумна компанія на першій касі!!, - рація затріскала в друге, як якась мадам влетіла не звертаючи уваги на Яремія схопила воза, і потягнула до себе і синхронно з ним смикнулась його нога, обірвавши кишеню з гучним тріском по шві відірвалась вона, повиснувши як кусок дрантя. Вона навіть не вибачилась тільки глянула на Яремія ніби на бродягу який милостиню просить, навіть лоб наморщила і відійшла від нього з показовою зневагою.

-Білий саван, прийом як чути, - який ще САВАН !!!?, циган я відберу в тебе цю рацію і тобі її заштовхаю в зад, в думках він вже просто був в не собі, посади такого за пульт, це ніби весела гра для нього як дитина мала.

Як раптом голосний шум на голосних тонах роздався на першій касі, чутно було як хтось лаяв когось під чийсь регіт. Яремій притримуючи розірваний жмут на своїх штанах, поспішив туди звідки лунав галас, як ще на додачу бахнула скляна пляшка з під чогось на підлогу там же десь біля першої каси шум знову набрав гучності з добірного лаяння і звинувачень. На першій касі працювала Галя Чижуха, дівчина як тільки запримітила Яремія одразу підвелась.

-Яремій!, сюди, будь ласка,- вона махнула рукою між компанією хлопців які обступили касу зі всіх сторін, і чимось сильно зловтішались.

-О, сисюрити!, - один з них коли побачив Яремія кривляючись скривив гримасу з насмішкою, Сама компанія складалась з трьох молодиків дорослих і одного малолітнього підлітка, вони збуджено кружляли кругом неї та махали руками.

-Ти чого корова!, права надумала мені качати!!!, твоє діло мале совгай мило і клацай кнопки, поняла!!, - один самий з кремезних навалився через перегородку для здачі і перед самим обличчям Галі махав руками, а під його ногами була калюжа з осколками скла, здається вино якесь.

-Чого шумимо!, - перебив Яремій самого активного як решта з насмішкою і цікавістю спостерігали що буде далі, Яремій став так щоб заступити Галю.

-Все пучком охорона, просто навчи гарних манер своїх коз, ато весь вечір мені споганили, - хлопчина років двадцяти двох говорив зухвало і нахабно, мабуть, авторитет серед своїх хотів підкреслити.

-Що трапилось,- Яремій повернувся до Галі та побачив як в неї трусяться руки від хвилювання.

-Я...., я лише попросила не розпивати алкоголь біля каси, тому що ще товар не пробитий,- говорила налякано Чижуха.

-Е, я плачу за це пойло!, ясно!, це моє діло коли його вживати, зрозуміла!!, - сильно галасував він, активно жестикулюючи руками.

-А...., а потім він пустив пляшку на землю, платити не хоче за неї, - пояснювала далі Галя.

-Ти що взагалі дура!, це нещасний випадок, я ненавмисно, пляшка вислизнула з рук, я правила знаю я не повинен за це платити, - дуже агресивно відбивав будь-які пояснення Галі цей хлопчина. Яремію дуже хотілось врізати наглому нахабі, але правила магазину забороняли усяке насильство зі сторони персоналу, ти навіть тон не мав права підняти до клієнта, усі ці правила ввічливості й про те що клієнт завжди правий, усе це було бутафорією і муляжем, спеціально придумано для того, щоб створити атмосферу комфорту і безпеки для клієнта.

-За решту товару розрахуй їх, і нехай ідуть, - відповів якомога спокійно Яремій, розуміючи що цей конфлікт ні до чого доброго не приведе, звернувся він до Галі.

-Отак би й одразу,- з радів хуліган і розтягнув єхидну посмішку, компанія уся його лікувала, адже їхня взяла. Галя Чижуха в нерозумінні що це робиться, тому що подібні недостачі вираховують з їхньої платні. Вона ще раз глянула на Яремія, але той лише відвів погляд, і їй нічого не залишалось як виконати таку примху, не справедливу і не чесну. Яремію здавалось що його честь втоптано уже досить сильно, тримаючись рукою за розірвану кишеню перед шпаною, як в рацію знову подався виклик від Фабіана.

-Білий саван як чути?!, у відділі кулінарії баба Стефа засунула до фартуха лівери,- і тут уся компанія вибухом зареготала.

-Як-як? білий балван ?!, друже, поміняй собі позивний, - вони знову зареготали як оскаженілі одне одному в обличчя, поки чек вилізав Яремій просто покрився увесь червоним відтінком на обличчі, лідер шпани зневажливо вихопив з рук Галі чек, пішов штовхнувши плечем Яремія.

-Бувай білий балван,- і рушили наглою ходою усією компанією до виходу. Яремій навіть не дивився на Галю, а злобно рушив до рубки, по дорозі зірвав з нагрудної кишені рацію. Він влетів увесь злобний в рубку кинувши на лавку рацію.

-Усе!, досить з мене!, Фабіан вали на каси,- викрикнув Яремій послабляючи тугі ґудзик на своїй сорочці, Фабіан сидів спиною і від шуму аж підскочив.

-Що трапилось?, мій білий друг,- не розуміючи чому у його друга такий поганий настрій.

-А ні чого, просто на ногах втомився вже, - фиркнув Яремій і пішов до комори де находився умивальник. Він кількома з махами змочив своє лице нахилившись над умивальником і дивився на себе в дзеркало. Тільки половина дня, а він виснажений уже як вичавлений лимон без сил. Як за хвилину влетіла в рубку Галя Чижуха, озираючись і нарешті помітивши Яремія в коморі.

-Поясни ну мені, ти думаєш це мені одній прийдеться компенсувати цей товар, як же не так дорогенький в долі будеш, алкоголь то був елітним, два куски вартості,- кричала вона на Яремія так голосно що Фабіан аж голову в плечі вдавив, а Яремій так і дивився на себе в дзеркало як краплі води скапують з його обличчя, а в голові ніби усе далеко і приглушено, йому терміново потрібно нормально відіспатись.

-Чого ти хотіла?, щоб я примусив молокососа оплатити за пошкоджений товар?, правила магазину тобі нагадати, - повернувся до неї Яремій витираючись рушником.

-До чорта ті правила магазину, Пончик мені уже зняв премію за цей місяць!!, я не буду за це платити. - Вона зайшлась слізьми скрутив губи.

-Фабіан!, ти дозволиш нам нормально поговорити, я тебе здається попросив підмінити на касах, - звернувся Яремій до цигана, побачивши як той дивився на них розкривши рота.

-О, так так, - нарешті усвідомив делікатність ситуації відповів Фабіан, і озираючись на них попрямував з рубки прикривши за собою двері.

-Навіщо ти їх відпустив?,- витирала сльози спиталась його Галя, коли вони нарешті залишились у двох.

-Я не маю права вимагати гроші у відвідувачів, і довести що він навмисно кинув цю пляшку не можливо, - Яремій вийшов з комори та присів на вільний стілець оглядаючи розірвану кишеню. -Дідько!, він вилаявся оглянувши розрив, прийдеться нові виписувати.

-Це тому, що ви тут байдикуєте, і роботою своєю зовсім не займаєтесь, поглянь у вас тільки з під носа усе виносять, навіть дворова шантрапа уже в наглу себе веде, а ви гав ловите,- вона так розійшлась що від злості її почало трусити, - з мене досить я не буду страждати за ваше неробство, сьогодні усе доповім Пончику, - вона підійшла до Яремія і нависла над ним, коли він так і крутив в руках обірваний клаптик і думав як його можна акуратно зашити.

-Якщо це справа в грошах, то не хвилюйся, я особисто скажу Пончику що ти тут ні до чого,- нарешті він відірвав свій погляд від кишені.

-От дякую, благородний ти наш, я напевно тобі в ноги повинна впасти, - трохи збавила тон дівчина побачивши як Яремій поправляє розірвану кишеню і зовсім не опирається її натиску, шмигнула вологим носом, вона через силу вгамовуючи свою злість нахилилась до нього.

-Покажи що там, - вказуючи на розірвану кишеню.

-Та пусте, - відмахнувся Яремій підводячись з місця і підійшовши до місця де щойно сидів Фабіан, місце за оглядовим монітором.

-Слухай вибач, я просто ...., - вона затихла покрутив головою і сильно видихнула, - просто лишилась премії, а тут ще місяць не завершився і знову інцидент, розумієш?, - почала виправдовуватись Галя розуміючи що трохи погарячкувала, і в тій ситуації дійсно іншого виходу не було, через оці дурні правила, клієнт повинен бути завжди задоволений, їй самій надоїло корчити ввічливість і кожному покупцеві всміхатись ніби якась не жива лялька на вітрині.

-Та пусте, а за цю прикрість не хвилюйся, я візьму усе на себе, - не дивлячись уже на неї, а слідкуючи за моніторами відповів їй Яремій, В цей момент відчинились двері й в проході вилізла голова Фабіана.

-Я дуже перепрошую що перериваю вашу важливу розмову, але на касах черги, - Фабіан тримав голову в проході доти доки Галя не рушила в його сторону, зупинилась біля дверей і повернулась.

-Дякую, - лише це могла видавити вона з себе і закрила за собою двері. Рубка одразу огорнулась самотністю, тиша настала у всій кімнаті, лише картинки на екрані метушились, спокійно так стало поки в кімнату не зайшла прибиральниця з возиком начиненим господарським знаряддям, і прийнялась жваво за вологе прибирання рубки.