В понеділок Яремій вирушив у “Піку”, як і домовлялись на збори колективу, уже при вході він помітив Галю Чижуху, вона стояла так ніби на когось очікувала, як тільки побачила Яремія побігла до нього.

-О, привіт, ну як розважився?, - нервово чогось сказала вона йому, тупцюючи на місці каблуками туфель, розгойдуючи тіло вперед назад.

-Не зрозумів тебе?, - Яремій і справді не розумів що вона має на увазі.

-Ну ця краля, яка влаштувала тут гладіаторські бої, Шусст казав що вона за твоїм номером поверталась,- Галя впилась поглядом в очі Яремія в очікувані що він зараз їй відповість. Яремій був в шоку від такого звинувачення, тому що в нього нічого не було з нею, а по друге яке твоє діло дівчино з ким мені бути, Яремій при відкрив рота підбираючи хоч якісь слова.

-Галя ти що випила уже з самого ранку,- все що йому спало на думку і найлогічніше що могло спровокувати таку її поведінку, спитав Яремій на що вона йому в сікла звучного ляпаса, який розлетівся відлунням по залу, а потім розвернулась і кудись швидко побігла. Ну і що це було взагалі, подумав Яремій тримаючись за щоку. Він зайшов в рубку де були уже Шусст і Віталік, вони реготали так голосно що Яремій аж при вході зупинився, щоб збагнути що коїться, Віталік оперся ліктем на стіл і тицяв пальцем в Яремія заходився голосно сміхом, а Шусст сидів в кріслі закриваючи обличчя руками ніби задихаючись, ледве ловив повітря одночасно регочучи.

-Що тут у вас?, - спитав Яремій, на що вони ще більше зайшлись сміхом, ніби масла в вогонь підлив, вони так розійшлись, та ну вас козли, здався Яремій не дочекавшись відповіді від них.

-О це вона тобі вліпила, - віддихавшись сказав Шусст, ти що її касу погано охороняв минулу зміну, і знову регіт від цих двох. Яремій зрозумів що вони сцену з Галею спостерігали по відео нагляду.

-Я не знаю яка її муха вкусила сьогодні, - сказав Яремій підійшовши привітатись потиснувши руки їм. - Як з'їздив?, - спитав він у Віталіка.

-Та я то добре, а от у вас тут поки мене не було проблем назбиралось, навіть чув що до вас заїздив Пончик, розгони зробив,- говорив Віталій.

-О тож, через це і збори робимо сьогодні,- сів на вільний стілець сказав Яремій.

-Почекаємо всіх і почнемо, - сказав Шусст обхвати руками голову ззаду і зручно вмостився,- можете поки чай, каву робити, говорити будемо довго, - як тільки він це сказав йому хтось зателефонував. Шусст підвівся схопив свою курточку і різко попрямував до виходу, - я зараз буду, - тільки те і сказав зачинивши за собою двері.

Через хвилин п'ять був уже і Фабіан, Віталій розказував їм як з'їздив до свого дядька в гості, вони розмовляли рівно до того моменту коли в рубку зайшов Гнат. Він привітався зі всіма і тихо сів з самого краю стола, повісивши голову до низу винувато, Яремій дивився на нього і йому хотілось кинутись на нього і вчепитись йому в горло.

-Ну, може поясниш нам усім, скільки ще нам терпіти твої вибрики,- підійшов до нього Яремій намагаючись заглянути йому в очі, але той лиш відвів винувато погляд.

-Я вже перепросив, - пробурмотів він щось під ніс.

-Що?!, ти що нас тут усіх за ідіотів тримаєш, може ти думаєш що так має бути, а може ми тебе образили чимось, то ти скажи, ми усі дружньо вибачимось перед тобою, - уже завівся Яремій.

-Спокійно, давай Шусста дочекаємось, - схопив Віталік Яремія за руку.

-Тут немає що обговорювати, гнати в шию його треба, п'яниця чортовий, - вирвав свою руку Яремій,- подивись на нього та він просто знущається з нас, Яремій почав довкола кружляти біля Гната, - а ви його жалієте.

-Його ніхто не жаліє, просто давай як домовлялися, обговоримо все при всіх, - заспокоював його Віталій і на всяк випадок не відходив від Гната.

-Його потрібно провчити раз і назавжди, він не хворий що ми з ним няньчимось, алкоголізм це не хвороба, от скажи мені,- він звернувся до Віталіка, - що буде коли п'яницю відвезти на безлюдний острів.

-Він знайде собі мавпу собутильника, - пожартував Фабіан, але помітив що з його жарту ніхто не сміється одразу притих.

-Він що помре?!, ні!, - Яремій ставив питання і сам на них одразу відповідав,- а ні чого!, нічого з ним не буде, це як в дитини соску забрати, поплаче і перестане, правильно я кажу, правильно. - Яремій знову обійшов його довкола і зупинився прямо перед ним.

-Ну що скажеш?, - він нахилився майже ніс в ніс до Гната. В цей момент в рубку зайшов Шусст, а за ним чоловік років тридцяти п'яти, високий, м'язистий, блондин арійської зовнішності.

-Ну що без нас почали?,- спитав Шусст підходячи до столу, - бачу всі присутні,- Шусст обвів поглядом усіх хто був в рубці, - знайомтесь це наш новий працівник Марк Вільха, - кожен з присутніх привітався з ним за руку, “ну і громила, і руку тисне як в лещатах”. Вони всі сіли навколо стола, Шусст сів по центру, з права від нього Марк, зліва Гнат, Віталік, Яремій, та Фабіан по другу сторону навпроти.

-Ну почнімо,- голосно почав Шусст, він був ніби в ролі ведучого політичного шоу з експертами, він підвівся і почав,- як ви знаєте днями у нас стався дуже неприємний інцидент, і наш керівник дав нам місяць часу, щоб ми упорядковували як дисципліну, так і організаційні моменти в нашій роботі, магазин страждає через брак товару, це зв'язано з частими крадіжками як серед клієнтів, так і серед особистого персоналу. Тому наступне, відсьогодні кожен прогул буде каратись, уся недостача буде робитись і ділитись за наші кошти, тому це в ваших інтересах бути пильним. - Шусст повернувся до Гната і положив на його плече ліву руку, - тепер стосовно тебе мій любий друже, особисто я готовий дати тобі другий шанс, тільки через те що тебе шкода, і ти як тільки опинишся за стінами магазину то закінчиш як вулична п'яниця під чиїмось забором, але сьогодні це не мені вирішувати,- Шусст повернувся до всіх, - тож давайте голосуємо, хто за те, щоб дати Гнату другий шанс,- Шусст ніби на арені оголошував представлення, і всі почали дивитись один на одного чекаючи хто перший підніме руку. Першим підняв руку Шусст за ним не впевнено Віталік і Фабіан, не підіймав руки лише Яремій і Марк. -Більшість за, промовив Шусст.

-Чудово Шусст, тільки тепер не дзвони мені о другій ночі, щоб вийти в зміну коли цей осел знову налижеться до усрачки, - підвівся Яремій і невдоволено при всіх заявив, подивіться на нього він же досі в коматозному стані, уся рубка в перегарі стоїть, а ви йому другий шанс хочете дати, він в запій пішов, знаєте що таке запій, це значить він буде хляти доти доки за ним не приїде мила біла машина з червоним хрестом, щоб його прокапати, як ти з таким збираєшся організувати дисципліну,- Яремій на емоціях аж вийшов за столу і голосно брязнув стільцем. Віталік з Фабіаном опустили голови ніби діти які щойно провинились.

-Ти закінчив?, - спитав Шусст тихим, але строгим голосом.

-Я.....я закінчив,- ошелешений від подиву як його Шусст обрізав і всі його аргументи в пусту.

-Тоді послухаймо що скаже новенький, Марк ти теж не підняв руку, може поясниш?, - звернувся Шусст до новенького. Вільха повільно оглянув кожного, на його обличчі була повна байдужість усього що відбувається, він навіть сидів якось зухвало і в розслабленому стані, а очі на половину відкриті ніби він нудився на нудному оперному концерті.

-Скажу вам так, в цілому мені по барабану що там у вас було до того, скажу лиш те що, якщо хтось подібне викине в моїй зміні, то знайте так ми уже тут не зберемося, другого шансу не буде, - відповів Вільха з такою наглістю що аж Шусст від такої крутості новачка очі округлив, в голові лише думки “вов притримай коней новенький, ти взагалі ще тут ніхто, а борзота з тебе так і пре”. Шусст від не зручності кашлянув.

-Так ти не проти,- перепитав Шусст в новенького.

-Я утримався, вважай це так, - блатним тоном відповів він йому. Ніхто ще не бачив Шусста в такому не зручному становищі, і впевненості у нього такої як перед початком зборів уже не було. Усі в рубці насторожились стосовно новенького, його зухвалість і наглість просто усіх почала хвилювати.

-Добре значить вирішили, Гнат працює далі, питання закрите. - Намагався знову взяти керування у свої руки промовив Шусст.

-А ти в них типу тут головний?,- раптом поставив питання новачок, звучно прицмокнувши губами повільно прикриваючи повіками очі. Від такого запитання усі ніби завмерли не розуміючи що відбувається “ало ти звідки такий взявся”, дійсно ніхто з присутніх не розумів що це щойно було таке.

-Щось таке, а ти що маєш щось проти?, - відповів йому Шусст оскільки поведінка новенького уже починала набридати всім. Вільха лише вигнув нижню губу і підняв брови.

-Та ні розважайся собі,- знизив плечима сказав Марк.

-Тобі краще влитись в наш колектив, тобі ж краще буде,- спробував приструнити Шусст його,- тепер дозволь я продовжу.- Новачок уже нічого не відповів на погрози Шусста лише усміхнувся одною стороною рота, примусово різко видихнув повітря з носа. Ця насмішка просто вразила всіх, кожен переглянувся одне з одним в не розумінні що це новенький з себе корчить тут. Яремій відчував якусь небезпеку дивлячись на нього, він думав про те що новенький ще тут проблем наробить. Таких потрібно одразу ставити на місце, є правила і лідер, коли руйнуються ці порядки й падає авторитет, одразу настає хаос, цього ні в якому разі не можна допускати.

-Усю виручку рахувати в кінці зміни біля каси, - продовжував Шусст, зміну передавати одне одному чітко з інструкцією, без запізнень, журнали вести погодинно, увесь особистий персонал в кінці зміни необхідно обшукувати, на предмет крадіжок, оглядати сумки, пакети, кишені, усе, знаю процедура дуже не приємна, але просто не обхідна, питання якісь є до мене?,- закінчив свою промову Шусст, вмостившись на стілець він прийнявся сьорбати свій чай.

-Шусст, ти жартуєш?, обшукувати людей, ми ж не в колонії працюємо якісь, - здивовано говорив Яремій, ця вказівка просто приголомшила його, уявивши уже в голові невдоволених працівників.

-У нас маса зниклих товарів, які не можливо покрити на просрочку чи неліквід, це впливає на нашу платню, тому якщо ви постараєтесь запобігати усяким спробам, хоча б будете намагатись, то повірте результат не заставить себе чекати, - пояснював Шусст. -Я розумію ваше не вдоволення, але давайте чесно, ми самі вині, що до цього всього призвели своїм байдикуванням, не дисциплінованістю, і пофігізмом, але у нас є шанс усе виправити,- Шусст усе це розказував смакуючи своїм чаєм і говорив усе це повертаючи голову до кожного по черзі. -Психологія злодюжки знаєте яка?, він щось винесе один раз, і якщо йому це вдасться, він це зробить ще раз і ще раз, це азарт, адреналін, називайте це як хочете, але він обов'язково повернеться за ще чимось, - Шусст говорив серйозно і застережливо щоб кожен з них усе усвідомив і зрозумів що від дзвінка до дзвінка тепер не вийде, а за роботу прийдеться взятись,- а ми для того тут і є, щоб запобігати таким моментам, питання?,- він знову звернувся до всіх, але більше ніхто нічого не промовив, усі ніби поринули у свої думки й переварювали усю інформацію яку щойно отримали. -Чудово тоді наші збори завершені, Яремій сьогодні в вечері заступає в зміну з Марком,- повідомив Шусст.

-Як?, я ж з Віталіком в зміні повинен тебе з Гнатом сьогодні міняти, - не вдоволено заперечив Яремій.

-Так, але сьогодні вийдеш з Марком, усе тут йому розкажеш і введеш в курс справи, методичку даси йому нехай вивчить, - Шусст побачив невдоволений вираз обличчя Яремія і поспішив його заспокоїти,- це лише цю зміну, а там я пізніше визначусь з ким йому в зміні бути, - Шусст підморгнув Яремію і ніби цим сигналом дав зрозуміти що усе під контролем. -Усе я з Гнатом залишаюсь, а ви по домах,- закінчив збори Шусст і усі почали підводитись зашумів стільцями.

Уже піднімаючись до себе у квартиру, на поверсі вийшла сусідка Клава.

-Доброго дня, - привітався Яремій.

-Доброго, Яремій пляма все більшає на стелі,- повідомила жінка його, з дуже стурбованим поглядом.

-Я пам'ятаю, після зміни буду у вас з комунальниками, обіцяю, - запевнив він її, і вона задовольнившись такою відповіддю пропустила його.

-Це добре, - сказала вона заходячи у свою квартиру і заштовхуючи ногою пухнастого кота який терся об ногу хазяйки в середину за собою. А Яремій стиснув сильно зуби, подумки почав лаяти себе, як же він міг забути, пообіцявши собі що після зміни точно зайде в контору ЖКГ.

В дома він оглянув місце де могло протікати нижче поверхом, він на колінах облазив усю ванну кімнату, усе чисто і сухо, значить в перекриті щось сталось. Він відмітив пальцем намалювавши невидиму лінію де потрібно буде розбити, так щоб не дуже багато плитки пошкодити. Його заняття перервала мама повідомивши йому що у його кімнаті хтось телефонує на його телефон. Він зайшов в кімнату схопив зі столу телефон це був Шусст.

-Здоров, - привітався Яремій як тільки натиснув на кнопку виклику, паралельно дістав з шафи порвані штани зі своєї робочої форми.

-Слухай, я чого тобі набридаю,- почав Шусст відсьорбуючи якийсь напій так гучно що було добре чути в телефоні,- ти там сьогодні новенького добре поганяй, нехай в тебе пройде курс молодого бійця,- говорив Яремій даючи інструкції, - постав на каси на цілу зміну, щоб не розслаблявся, а то сам бачив такому тільки послабиш хватку, так потім на голову вилізе, - пояснював Шусст і голосно пустив відрижку в телефон.

-Розберусь, - відповів Яремій крутивши штани в різні сторони, ніби вирішуючи як краще зайти голкою.

-До речі, за Чижучку, вона тебе сильно при ревнувала до твоєї нової подружки, - сміявся Шусст знаючи що Яремій не любив щось подібного.

-Придумала щось собі, баба дурна, - дратувався Яремій, прийнявся шукати голку з нитками в кімнаті.

-Ти дивись, а то в неї там все серйозно, - знущаючись говорив з підколюванням Шусст, потягуючи свій напій.

-Мені десь там, знаєш, що вона собі думає,- повідомив Яремій покинувши пошуки за швейним знаряддям.

-Добре тоді, бо в самого ще справ по горло, будь слухняним синочком і слухайся татка, - тішився чимось Шусст.

-Давай, - попрощався Яремій і відключив зв'язок.

-Мам!,- гукнув з кімнати Яремій.

-Що!,- відізвалась поквапливо мама готуючи щось на кухні.

-Ти зашиєш мені штани?, - спитав з кімнати голосно Яремій, а самому стало не зручно в думках про себе, потрібно терміново когось собі знайти, щоб хоч комусь було можна дати зашити штани.

Десь через годину пролунав дзвінок від Віталіка, Яремій саме міряв штани які мама йому зашила.

-Привіт, я лише стосовно зборів, - привітався Віталік.

-Так міг мене і підтримати, - ніби ображено жартував Яремій.

-Саме цього я і боявся.

-Чого боявся?, ти на чиїй стороні взагалі!?, я думав ти мій напарник, друг кінець кінцем, - почав дорікати йому Яремій.

-Послухай, я підняв руку лише тільки через те, що покрити ним просто ніким буде, і ходити в додаткові зміни у мене часу не має, він у Шусста тож нехай він і з ним розбирається, - пояснював Віталік.

-Все ясно з вами зрадники, - жартуючи з сарказмом промовив Яремій, і задоволений штанами які щойно його мама зашила, почав їх знімати, майже не видно шва, золоті руки просто в неї, склав їх і відклав акуратно в сторону.

-Послухай я ще подзвонив не лише за те, - різко помінявся у Віталіка голос, з жартівливого на схвильований.

-Що сталось, - теж мінявся в голосі Яремій.

-Та цей новенький, мені спокою не дає, ти вже з ним там сьогодні обережніше, не подобається він мені, - попередив його Віталій.

-Хвилюватись не має причин, от Галька Чижучка от хто мене хвилює,- перевів тему Яремій розуміючи що не має сенсу обговорювати те чого ще не знаєш.- Хоч би їй знову на очі не попастись, а то он що собі надумала, - знову почав жартувати Яремій.

-Хах, добре вона тобі сьогодні заліпила, то може розкажеш за ту до кого вона тебе приревнувала, - підтримав тему Віталік.

-А ти це краще у Фабіана спитай, він з нею ближче познайомився,- відповів йому Яремій заглянувши за двері, чи за ними знову мама не підслуховує,- ти ж в зміні з ним будеш завтра нас міняти, - все чисто за дверима нікого не має.

-Доречі, як тобі з Фабіаном в зміні?,- поцікавився Віталік.

-Скажу тобі так, я тепер знаю чому ви його постійно в рубці тримаєте,- від цих слів вони разом одночасно двоє засміялись.

Уже ближче до вечора Яремій почав збиратись на роботу, до нового року залишилось ще тиждень, і в нього теж був при піднесенім бентежливий настрій, це зв'язано з тим що ще з дитинства він любив новорічні свята, домашній затишок, який йому змалечку дарувала мама, пишне застілля і новорічні фільми по ТВ, ялинка з гірляндами, усе це робило магію свята, настрій давніх теплих спогадів казкового і без турботного дитинства.

Яремій зібрав свою форму, перед цим мама її випрала підшила кишеню та акуратно погладила. І все це вона робила, тому що вважала це своїм обов'язком, вона не просила за це навіть слова дякую, просто усе це для нього робила піклуючись, тому що любила, він для неї лишався семирічним Яремійком, дитиною про яку вона буде дбати до смерті. Яремій це знав і через це в житті він виробив своє гасло, що любові заслуговує лише рідна мама. Тому в нього в житті ні до кого не було таких щирих почуттів як до мами. Сама думка про те що в житті він лишиться сам його не лякала, він був щасливим, і ніхто йому просто був не потрібен.

О десятій годині він вийшов з дому, на вулиці було холодно і морозець уже вирував добряче. Як завжди до роботи він добрався менше ніж за десять хвилин. В “Піці” народу було ну просто валом, і вони все сходились і сходились. Яремій розумів яка це машина і знав як вона працює з середини. Наприклад є кілька способів, щоб покупця заставити витратити більше ніж він планував. Перше і без відмовне це знижки, чомусь людський мозок має схильність на халяву, і цим вдало користуються маркетологи. Якщо взяти звичайну упаковку чаю вартістю в сорок гривень, щоб збільшити продажу цього чаю магазин чіпляє на нього ціну шістдесят гривень, але тільки сьогодні та тільки зараз ти можеш його придбати за ціною в сорок п'ять гривень, знижка двадцять п'ять відсотків, людина навіть не усвідомлює як щойно його надули, і ще зверху переплатив виходить з магазину цілком задоволений що скористався такою як йому здалось халявою, такою наївною маніпуляцією, але дієвою, магазин виходить в плюс, а покупець лишився в дурнях, але він не те що не обурюється, а буде ще вдячний за таку покупку. Чи, наприклад розпилювач запаху свіжо спеченої випічки, цей духмяний запах примусить вас оглянути здобу. Чи навіть розташування стелажів із гарно викладеним товаром, усе привертає увагу. А в кінці біля каси ви обов'язково візьмете жуйку, льодяник, батончик, чи коробочку з сірниками, оскільки черга рухається повільно, і стоячи на одному місці ти просто обов'язково щось вхопиш. Але найбільше і цинічне і що магазин точно не скаже, що придумали торговельні корпорації, так це націнка товару, пояснюючи це компенсацією за вкрадений чи пошкоджений або прострочений товар, тому кожна покупка обходиться значно більше ніж вона вартує, тепер додайте ще податок на товар який покупець сплачує за кожен товар, отримуємо просто нагле здирництво і просто цинічну наживу.