Катування посмертно
Ruslan Korzh
Нарешті закриється моя труна. І кришка у неї буде прозора, щоб бачити вас. Закриюсь для того, аби вас не впускати, Тут місце лише для одного... Нажаль, моя свідомість не вигадала місце для двох... ____________________________ Назвати це вільним польотом? Чи може вільним життям? Ні. Це називається "катування посмертно". Заходь, моє темне. Я щиро запрошую. ____________________________ Чому саме труна? Бо там буде тільки моє. Щось буде квітнути, а щось – всохне назавжди. У того, що всохло теж є життя, Тільки трішки інакше... І доволі цікаве. Цікавинка в тому, що всохлим годується моя душа. ____________________________ Труна – це не смерть, труна – це життя За прозорою кришкою в пошуках буття. 🖤🖤🖤
2020-05-24 22:40:46
4
0
Інші вірші поета
Уламки Любов, яка порушує кордони... Дві смерті Сни
Інші поети
Red Blue
@redAndblue
A@ K@
@AK9197
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5487
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2150