Ніщо про щось
Ruslan Korzh
А ось і останній прошарок кісток, цікаві хрящі. Усі поневічені, різні, міцні, трохи калічені, навіть німі. Доволі цікава структура буття, любов до кісток, Я іноді крикну в нікуди, а звідти повітря ковток. Росою збирає, свічками палає, а тіло живе: Дихає, бігає, тліє та безліч часу краде... Вціліли не просто "аби", а саме для того, щоб жити, Ось тут, прямо зараз, начхати на правила "сірих". Мова тіла, структур, рухів вразливої тіні, Все те, без чого "ніщо" та "ніяк"... Ми просто живі. Натхненні життям, людьми, які з нами, та навіть Природа, яка завжди повз пробігає, живе, надихає. Люблю світ тіней, за деревами світ, Тебе та твою неповторність в цю мить. Ніяк без кохання, життя мовби ад, але не для нас...
2023-08-02 20:26:22
4
0
Інші вірші поета
Полюбляю... Всередині нотки Мальовані медом Нічний гном
Інші поети
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2406
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10140