Ніщо про щось
А ось і останній прошарок кісток, цікаві хрящі.
Усі поневічені, різні, міцні, трохи калічені, навіть німі.
Доволі цікава структура буття, любов до кісток,
Я іноді крикну в нікуди, а звідти повітря ковток.
Росою збирає, свічками палає, а тіло живе:
Дихає, бігає, тліє та безліч часу краде...
Вціліли не просто "аби", а саме для того, щоб жити,
Ось тут, прямо зараз, начхати на правила "сірих".
Мова тіла, структур, рухів вразливої тіні,
Все те, без чого "ніщо" та "ніяк"... Ми просто живі.
Натхненні життям, людьми, які з нами, та навіть
Природа, яка завжди повз пробігає, живе, надихає.
Люблю світ тіней, за деревами світ,
Тебе та твою неповторність в цю мить.
Ніяк без кохання, життя мовби ад, але не для нас...
2023-08-02 20:26:22
4
0