Невідоме
Ruslan Korzh
Остання нитка впала, останній день пішов, Біла кімната і серед неї я. Залізні двері, клітка і труна. Я обростаю павутинням, за гратами душа, Перемагає темрява. Я не існую. Хтось вкрав мій сміх і подарував кайдани. В себе я більш не вірю, в житті байдужість. Думок багато, як людей. Я вірю в свої. __________________ Інший погляд на життя допоможе нам дихати. І не кажи "ні"... Люба, все вийде. Як би погано тобі не було, ще не час залишати. Ти цінний скарб цієї землі, ти її складова. Хапай мене за руку і пішли.
2020-07-15 05:07:40
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
😁👍 Відчувається натхнення.
Відповісти
2020-07-15 14:12:33
1
Ruslan Korzh
😁😉
Відповісти
2020-07-15 15:02:10
Подобається
Інші вірші поета
Люди - це зброя... Уламки 08.10. В пам'ять про Н
Інші поети
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Janocska
@Janocska
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2571
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13140