Невідоме
Ruslan Korzh
Остання нитка впала, останній день пішов, Біла кімната і серед неї я. Залізні двері, клітка і труна. Я обростаю павутинням, за гратами душа, Перемагає темрява. Я не існую. Хтось вкрав мій сміх і подарував кайдани. В себе я більш не вірю, в житті байдужість. Думок багато, як людей. Я вірю в свої. __________________ Інший погляд на життя допоможе нам дихати. І не кажи "ні"... Люба, все вийде. Як би погано тобі не було, ще не час залишати. Ти цінний скарб цієї землі, ти її складова. Хапай мене за руку і пішли.
2020-07-15 05:07:40
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
😁👍 Відчувається натхнення.
Відповісти
2020-07-15 14:12:33
1
Ruslan Korzh
😁😉
Відповісти
2020-07-15 15:02:10
Подобається
Інші вірші поета
Сни Народження Інтимні вірші Дві смерті
Інші поети
Diana Zhuk
@diana_zhuk_
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4800
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4646