Невідоме
Остання нитка впала, останній день пішов, Біла кімната і серед неї я. Залізні двері, клітка і труна. Я обростаю павутинням, за гратами душа, Перемагає темрява. Я не існую. Хтось вкрав мій сміх і подарував кайдани. В себе я більш не вірю, в житті байдужість. Думок багато, як людей. Я вірю в свої. __________________ Інший погляд на життя допоможе нам дихати. І не кажи "ні"... Люба, все вийде. Як би погано тобі не було, ще не час залишати. Ти цінний скарб цієї землі, ти її складова. Хапай мене за руку і пішли.
2020-07-15 05:07:40
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
😁👍 Відчувається натхнення.
Відповісти
2020-07-15 14:12:33
1
Ruslan Korzh
😁😉
Відповісти
2020-07-15 15:02:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5687
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12484