Сни

Ruslan Korzh

І наснилась мені та потворна примара, Та страшна, і, водночас цікава. Я байдуже провів до дверей ту уяву, Я спокійно підніс до небес свої сни. Мені страшно відкрити, адже, раптом це пастка? Може раптом цей ліс – то нарешті кінець? Ми з тобою – були, зараз – стежки, доріжки... Знову очі закрию та біжу в свої сни, Знову я прокидаюсь самотній без тебе, Знов та сама весна та бліда ця зима, Я від тебе біжу, я лишаюсь у снах... Ця потвора охайна, ця кудлата персона, Таки бачу її та пірнаю в обійми душевного стану. І, я бачу примару, і, у неї кривава душа, Я тримаю за руку, я спокійно поруч з нею іду. Ця весна і це літо, та зима, знову осінь, Всі примари влаштували показ на снігу, Колоритна особа, колоритні коханці, Ми з'їдаємо поглядом поцілунки на льду... Я відкрив свої очі, вже настало життя, Сни чекають своєї уявної черги пригод. Залишаю я ліжко – холодне й пусте, Та біжу обіймати цю осінь, ласкаву й мудру...

2023-09-12 08:45:10

4

0

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8877

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1283