Новела
Час летіти в потойбічні світи,
Час відпускати усе, що не твоє...
Розумієш, цей світ не для мене...
Та й я не для нього!
Час, коли ти живий ще пару годин
І після цього нікого не стане,
Вони підуть і залишать це тіло.
Бувай, залишайся у ямі.
Вони все зробили, аби показати цей світ
В тих фарбах, в яких він існує.
І не карай за це ти себе,
Ти не винний... Винних нема...
Душа їх забрала, вони всі втекли,
Тіло залишилось на деякий час.
Далі не разом, вже поодинці,
Там сам диявол на них вже чекає...
Ні, це не смерть, це новеньке життя,
Там новенькі герої у цікавій новелі,
Там палаючий бруд і залізні клітки,
Там кімнати пусті і нічого живого...
Живих вже немає, це місце для мертвих,
І саме тут знайде спокій Душа,
Так, є самотність, але тобі це знайомо.
Не карай! Просто зростай і надихайся.
Посадка на рейс вже закінчилась,
Ті, хто не встиг, значить вам ще не час.
Туди потрапляють прозорі, які загубили свій колір,
Або просто ж віддали свій колір чужим.
12.07.2020
3
0