XVII. Зірка
Олег Шаула
Я не хочу бути собою, краще вже тим, Ким ми ніколи не станем. Поміняймось місцями, Фейк іт. Я бачу славу, Бачу скрипучу сцену. Вона проводжає в майбутній слалом Вівальдно. Але здатися це не мій вибір, Я кігтями зачеплюсь за блаватну завісу. Сміливіш! Це мій вимір. Я витримую всіх людей. Допомагає гаманець І кальцій. Планета крутиться на моєму пальці. Чи знайду я спокій як найсильніший Коли все довів, Вже не впадаю в нішу, Вже все. Чи мене рятувала насправді Тиша. Може так, може впав би якраз під Тиском кишень. Можливо. Як би не стало, Я все ще той самий я. Не важливо слава чи обіцяний слалом, Пообіцяй, Що після всіх відчайдушних овацій Ти будеш зі мною, І я залишусь в твоїй благодаті.
2024-03-27 06:51:33
3
0
Інші вірші поета
Нарешті ваша Монументальне забуття 1 28.02.24
Інші поети
Kotenok
@Kotenok2018
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1790
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2691