XVII. Зірка
Я не хочу бути собою, краще вже тим,
Ким ми ніколи не станем.
Поміняймось місцями,
Фейк іт.
Я бачу славу,
Бачу скрипучу сцену.
Вона проводжає в майбутній слалом
Вівальдно.
Але здатися це не мій вибір,
Я кігтями зачеплюсь за блаватну завісу.
Сміливіш!
Це мій вимір.
Я витримую всіх людей.
Допомагає гаманець
І кальцій.
Планета крутиться на моєму пальці.
Чи знайду я спокій як найсильніший
Коли все довів,
Вже не впадаю в нішу,
Вже все.
Чи мене рятувала насправді
Тиша.
Може так, може впав би якраз під
Тиском кишень.
Можливо.
Як би не стало,
Я все ще той самий я.
Не важливо слава чи обіцяний слалом,
Пообіцяй,
Що після всіх відчайдушних овацій
Ти будеш зі мною,
І я залишусь в твоїй благодаті.
2024-03-27 06:51:33
3
0