XVII. Зірка
Я не хочу бути собою, краще вже тим, Ким ми ніколи не станем. Поміняймось місцями, Фейк іт. Я бачу славу, Бачу скрипучу сцену. Вона проводжає в майбутній слалом Вівальдно. Але здатися це не мій вибір, Я кігтями зачеплюсь за блаватну завісу. Сміливіш! Це мій вимір. Я витримую всіх людей. Допомагає гаманець І кальцій. Планета крутиться на моєму пальці. Чи знайду я спокій як найсильніший Коли все довів, Вже не впадаю в нішу, Вже все. Чи мене рятувала насправді Тиша. Може так, може впав би якраз під Тиском кишень. Можливо. Як би не стало, Я все ще той самий я. Не важливо слава чи обіцяний слалом, Пообіцяй, Що після всіх відчайдушних овацій Ти будеш зі мною, І я залишусь в твоїй благодаті.
2024-03-27 06:51:33
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1644
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1453