Клац, клац, клац. Таня позувала другові, роблячи смішний вираз обличчя. Богдан швидко реагував і підлаштовувався під героїню своїх знімків. Йому подобалася така Таня: емоційна, кмітлива, драйвова. Вона робила все для того, щоб їх блог розвивався, а Телеграм, Інстаграм розривався від вподобайок, репостів та коментарів.

– Ти сьогодні в ударі, – похвалив Богдан.

Вони зробили фінальний знімок і тепер лежали на листі в парку. Обоє щасливі і захоплені тим, що вони робили. Напруга минула між ними, вони більше не звертали уваги на якісь сварки, непорозуміння. Однак, Таня іноді згадувала про Андрія, який не підтримав їх.

– Чому він такий категоричний? Таке враження що йому років вісімдесят. Він постійно бурчить і критикує все, що ми плануємо, – дівчина зосереджено дивилася в небо і намагалася зрозуміти логіку Богданового брата.

– Я пам’ятаю, як запропонував йому знімати нам відео і оголосив ідею. Як він тоді на мене подивився, наче я ворог цілого народу, – образливо відповів хлопець, не відриваючи погляду від Таніних очей.

Дівчина задумалася. Вона теж не завжди швидко приймала рішення, коли Богдан пропонував щось дике. Зрештою Таня сама дивувалася як змогла його пробачити після тієї витівки.

– Мені здається, що в нього просто по іншому працює мозок. Блін, я загрузилась. Давай поговоримо про щось інше. Коли той вже день Х? Так хочеться побачити твою ідею наживо.

Дівчина піднялася і струсила з себе листя, яке приклеїлося до штанів і пристало до волосся. В душі вона раділа, що цього разу Богдан буде актором і їй не прийдеться більше переживати за свою репутацію.

– Через два тижні. Скільки ще деталей треба відпрацювати. Я хочу, щоб все було бездоганно, тому поспішати не треба і дивись нікому не проговорись. А то ще хтось донесе і все зірветься, – напружено промовив друг.

– Анна Кареніна, я не видам твій секрет, – ніжно засміялася Таня.

– Зараз підемо до тебе додому і почнемо обробляти фотки. На телефоні не дуже зручно мені. Малі і батьки хоч зараз не вдома? А то Андрій завжди бажаний гість у вашому домі, а я так: чувак який всіх дратує.

– Не переживай батьки із малими поїхали до бабусі. Так що нас ніхто не буде тривожити, – посміхнулася дівчина.

Богдан підняв великий палець вверх і показав поглядом на їх велосипеди.

І вони помчали на зустріч вітру, мрій та підкоренню нових вершин.

***

Свєта уважно вибирала фарби для малювання в магазині канцелярії. Тут був великий вибір і очі розбігалися в пошуках ідеальності та практичності. Дівчина звернула увагу, що ціни зросли приблизно на 20-30% порівняно з минулим роком. Така була її натура помічати всі деталі, зміни та настрої.

Пройшовши декілька рядів, вона випадково зачепила дівчину зі світлим волоссям:

– Вибачте, – тихо проговорила Свєта, але незнайомка навіть не звернула на це уваги і продовжила рухатися далі.

Однак, щось її збило і вона повернулася до Свєти:

– Ви не знаєте випадково де тут відділ із картинами за номерами? Магазин такий великий, а консультантів ніде не видно.

Дівчинка з радістю вирішила допомогти незнайомці і провела її до вказаного місця. Її супутниця була приблизно на три-чотири роки старша за неї й вела себе стримано та ввічливо.

– Дякую, – приємним голосом відповіла незнайомка і повернула голову до стелажів.

Свєта пішла в напрямку каси, а от незнайомка подивилася їй в слід і їдко промовила:

– Ось яка ти Свєта!

***

Андрій наповнений енергією та силою, повертався з плавання. Двоє зі скрині більше не маячили на горизонті. Життя продовжувалося, хлопець навіть корив себе за те, що так накручував свою нервову систему.

Тренування пішли йому на користь. Він висипався, проявляв активність в школі та вдома. А найголовніше – не бачив свого старшого брата, який виводив його з рівноваги.

Він вирішив більше спілкуватися з приємними та милими людьми. Тому запропонував Свєті на вихідні піти в кіно. Однокласниця зраділа і підтримала його ідею.

– Я така рада, що ці вихідні проведу по-іншому. Ти перша людина після Віталіни Михайлівни, яка проявляє до мене щирий інтерес, – відповіла Свєта, поправивши свою зачіску.

– Я впевнений, що в тебе ще будуть нові друзі, – щиро підтримав хлопець свою сусідку по парті.

Свєта задумалася, обвела поглядом всіх своїх однокласників та однокласниць, які майже всю перерву не відривали своїх поглядів від смартфонів і тільки бігали в їдальню за смачною булочкою чи пиріжком.

– Навряд чи. До речі, як там твої друзі? Ти трохи згадував про них, коли були на чергуванні.

Андрій трохи прищурив очі і старався не дивитися Свєті прямо в очі. В голові пронеслася розмова з Богданом, останні зустрічі з Таньой. Все було втрачено, але чи на довго?

– Вони прекрасно проводять час, знімають нові ролики. Я стараюсь не влазити в це і не давати непотрібні поради. Можливо, в них все вийде, а можливо – це тимчасово ось таке їх захоплення, – виговорився хлопець.

Свєта кивнула в знак згоди і запитала з цікавістю в голосі:

– А ти можеш показати їх роботи, їх творчість? Ти прямо заінтригував.

Андрій покачав головою і сумно посміхнувся:

– Я не підписаний на них. У мене обмаль часу, щоб сидіти в соцмережах. По-моєму, мій останній пост з фото був у минулому році, коли я відпочивав із сім’єю в Болгарії.

Однокласниця знизала плечима. Андрій непомітно для себе викрутився. Він відчув полегшення, коли мініатюрна білявка перевела знову розмову на кінотеатр.

***

Діана знімала сторіс: Свят закривав обличчя руками, а Денис награно ліз його цілувати. Хлопці грали в покер, поки старша сестра Білоконя не включила камеру. Це дратувало Свята, а ось Денис та Діана отримували від цього кайф.

Нарешті селфі та сторістортури припинилися і Свят видихнув із полегшенням.

– А знаєте кого я сьогодні бачила?

– Володимира Зеленського? – зареготав Денис.

– Дівчинку-заучку, яку показував Свят, – продовжила сестра Білоконя.

Хлопці переглянулися між собою і втупилися поглядами в білявку.

– Забудь про неї, вона мене не цікавить, – спокійно відповів Свят і повернувся до гри в покер.

Діана насупилася, але промовчала. Хлопці поринули у свій картярський світ, залишивши її одну з телефоном.

***

Дні минали швидко. Свєта та Андрій чекали на суботу як на Боже провидіння. Вони запланували покататися на велосипедах і піти в зоопарк до кінофільму. Плани були грандіозні, можна сказати наполеонівські!

Свєта не хвилювалася, як інші дівчата. Їй було комфортно і приємно проводити час з однокласником на перервах, тому вона була впевнена, що вихідні пройдуть вдало.

Погода надихала й окриляла дівчину. Свєта підготувалася заздалегідь: підібрала одяг, аксесуари, зачіску і протерла окуляри. Зазвичай вона віддавала перевагу саме їм, а лінзи вдягала рідко.

Попрощавшись з батьками, дівчина ринула на зустріч суботнім пригодам. Андрій чекав її вже з двома орендованими велосипедами. Однокласники привіталися і оцінили зовнішній вигляд один одного:

– Ми сьогодні, як сіамські близнюки, в одній уніформі та з однаковим щасливим настроєм, – зауважив Андрій, сідаючи на велосипед.

Він посміхався щиро і мило, як давній друг. Свєті було приємно, що нарешті вона не сумує вдома і не обдумує, як проведе на самоті майбутні вихідні, зарившись в підручники та нудьгуючи між перервами на обід.

– Дійсно. Головне, щоб я встигала крутити педалі і не врізалася в дерево. А то я можу, – засміялася дівчина, поправши свої окуляри, які трохи запотіли.

– Не переживай, я буду страхувати тебе, – Андрієві сірі очі серйозно подивилася на співбесідницю.

Дорога видалася легкою та цікавою. Свєта отримала задоволення, крутячи педалі та обганяючи прохожих. Вона відчула себе живою та справжньою велогонщицею.

– Як же класно! – однокласниця ледве стримувала радісні підскоки. Її душа співала та насолоджувалася кожним моментом.

– Приїхали: зоопарк! – вигукнув Андрій. Хлопець поділяв почуття Свєти. Негативні депресивні думки більше не гнітили його. Він перезарядився, як сонячна батарея.

Вони направилися до каси. Купивши білети і воду, друзі опинилися у світі фауни та флори. У Свєти Гончарук засвітилися очі від щастя та радості. Вона уважно розглядала експозиції та читала опис.

Кого тут тільки не було: зубри, тигри, пелікани, качки, ведмеді, вовки, сови, єноти, леопарди, ящірки, змії, крокодили, черепахи. Дівчина тільки те й робила, що фотографувала таку красу. Іноді й Андрій потрапляв в кадр. Він не соромився камери і навпаки намагався позувати, хоча і виглядало це дійство трохи кумедним.

Потім вони помінялися і Свєта почала з’являлася на всіх кадрах разом з тваринками. Дівчина ловила момент і раділа, що могла розділити свою радість з іншою людиною.

– Андрію, ти подивися, яка краса навкруги. Мені вже не хочеться іти в якесь інше місце. Не знаю, як я проміняю це божественне середовище на сидіння з попкорном, – пожалілася Свєта. Вона безмежно любила тваринок і відчувала умиротворіння знаходячись біля них.

Однокласник подумки погодився з нею. Він теж не хотів покидати зоопарк і дві години втикати в кінотеатрі:

– Добре, тоді кіно скасовується. Наступного разу підемо, а сьогодні тільки активний відпочинок на свіжому повітрі.

Свєта підскочила від радості й ледве не розцілувала Андрія. Її щастю не було меж. Вона ще декілька годин побуде з тваринкам, а потім на них чекає вечірня велосипедна погоня.

***

Свят супроводжував Діну під руку. Вони обоє милувалися заходом сонця і обговорювали майбутні плани на життя.

Банально. Щиро. По сімейному.

Давно не було такої прогулянки. Завжди тільки гучні компанії або посиденьки з друзями.

– Нарешті мене не дратує твій телефон і твої постійні розмови про те, як записати багато сторіз, – підколов Свят свою старшу сестру.

Діна не образилася, а навпаки перевила розмову в інше русло:

– Коли я поруч з тобою, то телефон можна вимкнути на беззвучний режим і вийти з усіх соцмереж.

– Як ти романтично це сказала. Треба десь записати цю фразу для майбутньої дівчини, – відповів Білоконь.

– Ага. Я все думаю чому ти втратив інтерес до дівчинки в окулярах. Раніше ти любив робити всілякі приколи з ними. Вся школа спостерігала, що ти утнеш.

Свят засміявся дзвінким сміхом і присів на лавочку, яка була поряд. Діна вилупила очі на нього, чекаючи пояснень.

– По-моєму, то був 8 клас, якщо мене пам'ять не підводить. Ти думаєш, що я з того часу не змінився, не подорослішав? Навіщо вона мені? Коли я врізався в неї, ми досить мило пощебетали. Але чіпати її трохи не по-пацанські, – завершив Свят.

Він не хотів нічого доводити Діні, але її прискіпливість та одержимість випадковою дівчиною з його школи трохи бентежила хлопця.

– Як знаєш. Просто хотіла згадати старі часи, коли ти був бешкетником і хуліганом, а наші батьки червоніли в кабінеті директора.

– Дінка, Дінка. Ти маєш подорослішати і не чіплятися за минуле. Тим більше тобі скоро виходити заміж і народжувати дітей, – зауважив молодший брат з усією повагою до жіночої статі.

Діна насупилася, брови звелися в одну дуги, зморшки зʼявилися на лобі. Відповідь Свята не сподобалася їй.

– Дурний ти. Я ще молода, щоб про таке думати. Добре, передавай всім привіт від мене. Я поїду вже додому, проводжати не потрібно. На звʼязку, – сестра обірвала розмову і вирушила на зупинку подалі від красномовного Свята.

Сестра завжди так робила, коли їй щось не подобалося. Свят знав, що вона скоро відійде і знову пристане до його компанії зі своїми подругами. Така в неї натура.

***

Богдан завершив роботу і повернувся до заспаної Тані. Вечір наступив непомітно і зморив її в сон.

Подруга протирала очі, а Богдан потирав шию і спину. Три години сидіння за компом дали про себе знати. Він був задоволений і вже завантажував фото в їх спільну групу. Активність неслася зі шаленою швидкістю. Їм скидали багато мемів, побажань, коментарів і просто реакцій у вигляді смайликів. Найбільше Богдану сподобався мем з Танькою:

«ТА САМА ДІВЧИНА, ЯКА ЗАВТРА ВИХОДИТЬ ЗАМІЖ ЗА СИНА ПОДРУГИ СВОЄЇ МАТЕРІ».

– У мене скоро станеться розрив живота від таких мемів. Останній раз я так сміявся, коли бачив в мережі фотомеми з Віталієм Кличком.

Таня стукнула його по плечу і невдоволено промовила:

– Знову нариваєшся? Ти і дня не можеш без того, щоб не сміятися наді мною. Покажи краще, як ти фотки обробив і що завантажив в інтернет.

Богдан відкрив фоторедактор і почав переклацувати зображення. Картинки змінювалися швидко і Таня не встигала звикати до своїх фото.

– Можна повільніше. Включи мені слайд-шоу, а далі я сама. І не дихай, будь ласка, мені в спину, – подруга відсунулася від Богдана поближче до комп’ютера.

Дівчина пильно вдивлялася в кожне зображення і милувалася своїм силуетом і виразом обличчя. Високий зріст і худорлявість пасували їй. Вона не уявляла себе низькорослою і пухлою дівчинкою.

– В цілому непогано, пане Фотограф.

Богдан засіяв і приобняв Таню за плечі в знак згоди з її словами. Дівчина швидко скинула його руки і повернулося своїм корпусом до нього:

– Ти так запишався, як індик. Я вже боюся, щоб ти не змусив мене будувати пам’ятник названий на твою честь.

– Непогана ідея, Танько. Я подумаю над твоєю пропозицією.

Подруга встала і пішла у ванну. Її не було декілька хвилин. Богдан розлігся на ліжку, занурившись у власні думки.

Таня повернулася зі стаканом холодної води і плеснула прямо хлопцеві в обличчя. Богдан вскочив весь мокрий і злий. Він обурено подивився на Таню, витираючи каплі води зі свого обличчя.

Футболка полетіла в дівчину разом з джинсами. Богдан стояв майже голий і як в тому анекдоті в білих шкарпетках.

– Задоволена? – зі злобою в голосі проговорив «друг».