Свєта йшла до школи в піднесеному настрої. Вихідні виявилися чудовими і дівчина більше не відчувала себе ніяково. Вона не озиралась по сторонам, шукаючи наляканими очима Свята чи дивну дівчину – знайому Андрія. Свєта нарешті видихнула і розслабилася на чужій території.

Світлофори мигали туди-сюди, листя піднімалося вгору від холодного осіннього вітру, а пасажири стояли на зупинці, чекаючи своїх маленьких маршруток і готуючи гроші на проїзд.

Дівчина спостерігала за цією картиною кожного дня і раділа, що жила недалеко від своєї нової школи. Її оминув цей автобусний квест і вічна гонка за вільне місце в маршрутці.

Свят сьогодні йшов без настрою в школу, він відчував себе достатньо дорослим, щоб не марнувати своє життя на одноманітні дні в класі. Майже вся його компанія знаходилася поза межами школи і хлопцеві було скучно в навчальному закладі. Він не дивився на колір світлофора, коли переходив дорогу, а також не помітив калюжу в яку випадково вступив і замазав свої білосніжні кеди.

– Прокляття, – вилаявся про себе Свят, оцінюючи зовнішній стан кед.

«А це знак», – подумав юнак і розвернувся в протилежну сторону.

Хлопець йшов швидко, наче боявся, що хтось із вчителів побачить його і схопить за комір його куртки.

Він брів довго і нарешті опинився біля старого вокзалу, де стояли занедбані автобуси, які чекали на втомлених торгашів із базару та інших пасажирів до найближчих сіл.

Свят не розумів, чому його ноги привели саме сюди, адже вокзал викликав депресію та бажання швидше зібрати всі речі й податися світ за очі. Останнім часом його рідне місто приїлося і він мріяв осягнути дух пригод та свободи.

– Юначе, ви не підкажете як пройти, – старенька бабуся в смішних гігантських окулярах звернулася до Свята.

Він зробив привітне обличчя і детально пояснив, де купити білети та куди рухатися, щоб не потрапити під машину. Жіночка була вдячна і побажала йому щастя та гарних оцінок в школі.

Свят закусив губу і ледве стримав смішок. Він пригадав своїх родичів, які завжди питали за новорічним столом про його життя та успіхи в школі. Його батьки червоніли та відводили очі, а юнак, наче нічого й не сталося видумував казкові історії про своє безтурботне життя та вірних друзів.

Як часто в реальному житті ми здаємося не тими, ким є насправді? Як іноді нам соромно розповідати про свої невдачі та проблеми? Святослав теж не хотів розчаровувати та підставляти своїх рідних, адже родина була для нього на першому місці, хоча і брехати він не любив.

Із роздумів його вивела мелодія на мобільному телефоні. Телефонувала сестра:

– Привіт, я хотіла з тобою зустрітися біля школи, але твої однокласники кажуть, що тебе немає. Знову прогулюєш, братику?

Свят закатав очі і спокійно промовив до Діни:

– Що ти хотіла?

– Чекай-чекай, я зараз скину тобі відео у вотсап.

Діна заінтригувала, хоча Свят і розумів, що скоріш за все це буде якісь дурниця.

Телефон завібрував і юнак отримав повідомлення від своєї сестри. Інтернет-зв'язок був повільний, тому відсотки на екрані змінювалися повільно і юнак дратувався.

– Що там таке? Тут Інтернет слабкий. Я не можу півгодини чекати доки завантажиться відео. У мене справи.

Насправді ніяких справ не було і Свят не розумів, як його краще провести цей день, тому що повертатися додому він не хотів, а йти до друзів не було настрою.

Діна засопіла в трубку, але відповіла:

– Добре, немає часу пояснювати. Бувай, – і відключилася. Свята здивувала така поведінка, якби він не знав свою сестру, то б подумав, що вона втратила розум.

Відео нарешті завантажилося і юнак почув шум на фоні і побачив розгублену дівчину, яка схилилася і шукала свої вже розбиті окуляри. Навколо лунав сміх. Люди проходили повз, але ніхто не поспішав допомагати нещасній.

Свят зрозумів, що Діна не відмовилася від своєї нав’язливої ідеї і все-таки підкараулила школярку. Брат розізлився на сестру, він набрав її номер, однак Діна проігнорувала його.

***

Андрій слухав музику в навушниках і не звертав свою увагу на навколишній світ. Таня йшла позаду нього, намагаючись не переганяти хлопця і не привертати його погляд. Вони віддалилися і втратили сенс в дружбі та спілкуванні.

Хлопець призупинився, неначе відчув, що за ним хтось слідує. Обернувшись, він зустрівся з пустотою. Таня відійшла в сторону і заховалася за сміттєвим баком. Їй було соромно, що після всього того, що зробив Богдан, вона продовжувала з ним спілкуватися на зло Андрію.

Юнак підійшов до школи і почув неприємним сміх. Натовп зібрався в круг і спостерігав, як дівчина з брудними порваними штанами повзала в пошуках своїх окулярів. Він спочатку не зрозумів, хто то був, але підійшовши поближче побачив, як його однокласниця Свєта в розпачі намагалася підійняти розбиті окуляри.

Андрій прогнав натовп і пригрозив їм. Він не міг довго спостерігати за тим, як Свєту принижають і спостерігають за цим ганебним.

– Свєта, підводься, будь ласка, – Андрій допоміг піднятися дівчині. Свєта вся тремтіла і плакала. Вона відчувала себе слабкою та жалюгідною. Андрій обійняв її. Дівчина відчула підтримку, але сльози продовжували текти з її очей.

– Хочеш підемо до мене додому? Плювати вже на ті уроки, ти заспокоїшся, тому що я не хочу, щоб ти в такому поганому настрої поверталася до себе додому.

Андрій і Свєта пішли геть зі шкільного подвір’я. Таня спостерігала за цією сценою і одночасно співчувала, і заздрила Свєті, адже вона знала, як вчасно треба отримувати підтримку від близьких людей.

***

Cвят Білоконь знайшов свою сестру в обіймах Дениса. Вони недавно почали зустрічатися і не приховували своїх почуттів. Діна робила вигляд, що захоплюється Денисом і не помічає присутності свого брата.

– А може вже досить, – Свят ледве не силою стягнув блондинку із пригрітого містечка.

– Ей, що ти собі дозволяєш, – Денис піднявся і насупився, як півень біля огорожі.

Святослав не витрачав час на суперечки зі своїм найкращим другом, а просто тикнув відео з телефону йому прямо під ніс.

– Хто тобі дав право її чіпати, я ж просив не лізь, – Білоконь з презирством дивився на сестру і не вірив, що ця мініатюрна студентка змогла до такого додуматися.

– Боже, який ти милосердний. Я виклала це відео на Ютуб і воно зараз б’є всі перегляди. Ти уявляєш скільки я грошей отримаю за перегляди та рекламу, – очі Діани засіяла і вона вже подумки рахувала гроші.

– Видали негайно, дуро, – прожилки з’явилися на лобі та шиї Свята.

Денис додивився вірусне відео і тепер розумів про що йшла мова.

– Ти розумієш, що ти могла бути на її місці. Ти вже зовсім поїхала зі своїми відео.

– Почекайте, давайте все спокійно обговоримо, – втрутився Денис. – Діно, Свят правий, це все-таки кримінальна стаття, її батьки можуть тебе по судам затаскати.

Дівчина присіла на диван і схрестила ноги. Вона ненавиділа Свята за його правильність, а Дениса за його пасивність.

***

Розлючений Богдан не знаходив собі місця. В нього з’явився конкурент у місті у вигляді випускниці з його школи. Юнак почав сумніватися у власних ідеях та можливостях. Він чекав на Таньку, щоб обговорити фінальні деталі підготовки до їх нового відео.

Таня увійшла і скинула важку сумку із своїх плечей. Вона була десь далеко, а не в їх гаражі.

– Привіт. Що з тобою сталося? Ти сама на себе не схожа, – Богдан намагався проявляти турботу, хоча це і прозвучало не досить щиро з його вуст.

– Я була сьогодні в школі…– Таня не закінчила, її перебив Богдан:

– Можеш далі не продовжувати. Мене вже від одного слова стало недобре.

– Я бачила Андрія з цією новенькою, як він турбувався про неї. У мене аж в грудях стиснуло. Чому він не з нами, а проти нас?

Богдан аж ніяк не очікував на таку сльозливу мелодраму. Здавалося, Таня дійсно картала себе за те, що Андрій перестав з нею спілкуватися, як раніше.

– Знайшла за що переживати. Я його бачу, і він час від часу читає мені нотації про те, як мені себе вести, коли приходити додому і т.д. Він працює на нашу матір, тому іноді я відчуваю, що Андрій її заміняє.

Таня усміхнулася від слів Богдана та уявила, як його молодший брат командує ним і перевіряє кожний крок. Її сестра Руслана була такою самою.

– Андрій просто дуже правильний, – промовила Тетяна.

– Ось ти і відповіла на своє запитання. Він завжди поруч з бідними та нещасними, а ми з тобою – переможці та лідери думок й трендів. Андрія не буде поруч з нами, коли ми будемо на вершині слави. До речі, про вершину. У нас виник конкурент на горизонті. Зараз відео з тією дівчиною набирає сотні тисяч переглядів.

– Людям подобаються ганебні речі, як я помітила, – Таня пригадала, як неприємно пожартував Богдан над нею та зняв це на відео.

– Так, люди хочуть хліба та видовищ і ми, Танько, дамо їм це.

Богдан нагадав сюжет і розповів, які емоції та який ракурс краще обрати для того, щоб все вийшло реалістично. Дівчина кивала та уявляла картинку в своїй голові.

– Ти ризикуєш життям, ти впевнений, що це гарна ідея? – перепитала Таня, прикусивши губу. Вона не мала можливості поділитися з кимось близьким безумними ідеями Богдана.

– Звісно. Хто не ризикує, той не знімає сливки із десерту.

***

– Проходь, – Андрій обережно відкрив двері власної квартири та пропустив Свєту вперед. У дівчини було припухле обличчя від сліз, а руки трусилися так, наче вона пережила ракетну атаку.

Ніколи в своєму житті вона не відчувала така приниження та спустошення. Мозок відмовлявся нормально працювати. Вона не чітко бачила картинку і не могла описати в якому приміщенні знаходилася.

– Все сталося так швидко: якась дитина бігла і зачепила мене. Я не втрималася і впала, – захлипала Свєта.

– Нічого, в кожного бувають погані дні. Вони забудуть про це, – Андрій налив тепле молоко в склянку і дав Свєті.

Без окулярів вона відчувала себе такою беззахисною та ранимою. Хлопець відвів її у ванну, де школярка умилася та привела в порядок себе. Прохолодна вода привела її в порядок.

Вона подякувала своєму однокласнику, який щиро був радий їй допомогти. Андрій посміхнувся до неї і запропонував ще підкріпитися домашньою випічкою.

Cвєта не змогла відмовитися від такої щирої турботи та в знак вдячності пообіцяла перемити посуд.

Андрій поставив тарілку із домашнім пирогом та включив телевізор, де якраз йшла кулінарна програма. Дівчина не дослухалася до реплік та недолугих жартів ведучих, а думала про свою біду. Сльози потихенько набиралися в кутиках очей. Їй прийдеться придумати історію про те, як вона впала і розбила окуляри, хоча так і було насправді, просто дівчина вирішила не розповідати батькам, як вона стала посміховиськом на всю школу.

– Пиріг не дуже смачний? – звернув увагу Андрій на те, як Свєта задумалася і не поспішала їсти десерт.

– Андрію, мені зараз і кусок в горло не лізе, коли я уявляю, як буду пояснювати батькам, чому мені потрібні нові окуляри, – однокласниця поклала обережно ложку на тарілку.

В юнака завібрував телефон і він побачив, як Таня відправила йому відео у вайбер і посилання на Ютуб. Андрій подумав, що чергова провокація або ж бажання довести йому, що вони з Богданом знімають цікаві та смішні відео.

Однак, на цей раз повідомлення було підписано: «Незрячі прозріють». Хлопець нахмурився від цієї філософської фрази і захотів дізнатися, що вона мала на увазі.

У перші секунди він впізнав їх шкільне подвір’я, а далі дівчину, яка навшпиньках лазила в пошуках своїх окулярів. У Андрія все похололо в душі: відео завірусилося в мережі і почало збирати сотні повідомлень. Дівчина, яка сиділа напроти ні про що не здогадувалася. Юнак зрозумів, що він має покласти цьому край і знайти дівчину по імені Діна, яка так ганебно прославила Свєту в Інтернеті.

– Хіба вони не зрозуміють, що окуляри просто розбилися, – повернувся до діалогу хлопець. Він намагався приховати тривогу в голосі і підбадьорити Свєту.

– Вся ця ситуація вибила мене з колії і я переживаю, що просто розплачуся перед мамою. У мене якесь дурне передчуття, – Свєта говорила так щиро про свої переживання. Андрій був єдиною людиною, якій вона довіряла та могла відкритися за такий короткий проміжок часу.

– Свєто, якщо ти не хочеш засмучувати батьків тоді потрібно стати на певний час актрисою та відключити свої почуття. Мій брат часто так робить, якщо в нього є якісь проблеми. Жаль, що зараз ми не спілкуємося, а то він би міг тобі провести цілий майстер-клас.

Дівчина гірко посміхнулася. Вона пригадала, як Андрій розповідав, що він не зміг більше знайти спільну мову зі своїми друзями дитинства і їх шляхи розійшлися.

– Я думаю, що колись ви помиритися і він подорослішає та визнає, що був неправий, – відповіла Свєта. Вона була єдиною дитиною в сім’ї, проте розуміла інших людей та їх проблеми.

– Сподіваюсь, що дурня з його голови вивітриться.

– Я постараюся контролювати свої емоції, тому що не хочу засмучувати батьків.

– Молодець, – Андрій підбадьорив її, хоча і відчув присмак гіркоти в роті.

Свєта почала розслаблятися після довготривалою розмови зі своїм другом. Андрій діяв, як заспокійливе, показуючи свої дитячі фотографії та місця в яких він бував. Час проминув непомітно і дівчина відчула, що потрібно повертатися в сіру буденність.

– Будеш вже йти додому? Давай я проведу тебе, – Андрій галантно запропонував свою допомогу і Свєта погодилася. Вона щиро раділа, що зустріла на своєму шляху такого хлопця, як Андрій.

Однокласники йшли не поспішаючи, насолоджуючись прохолодним осіннім повітрям та розглядаючи все навколо. Свєта давно так не розмовляла довго зі своїм ровесником.

На прощання Андрій задивився на неї і відчув прилив ніжності до цієї маленької та беззахисної дівчини. Вони мило обнялися та попрощалися із сумними посмішками.

Дочекавшись доки Свєта зникне з радарів, Андрій набрав до болі знайомий номер і промовив, коли його брат взяв трубку:

– Мені потрібна твоя допомога. Я думаю, ти теж будеш зацікавлений в моїй пропозиції.