Сильна

Сандра Мей

У віршах схована таїна небес. Її відчуває серце А розум кричить це вже було ! Одному чарів смак, а іншому гіркота життя... Розуміє мозок і тихо промовляє :" Це було зімною" Сльози стікають по обличчю, а серденько болить неначе у перше. У пам'ті спогади ожива. Вони то веселі, то смутні... Їх не зупинить. Це закоханості першої чари. Зупиніться, я в них зостанусь на мить. Він розлюбив... А ,можливо, й не любив. Зупиніться - кричу в пустій квартирі. Я знову на самоті. Покинули усі... "Змирись, прийми, відпусти." Поглянь на себе зі сторони та посміхнись. " Ти прекрасна й не важливо що кажуть незнайомці. " - це істина свята Тож скажи болю прощавай.

2023-12-16 21:02:26

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Кінець вразив! Крутий вірш! Так тримати! 👍🔥😉

Відповісти

2023-12-17 17:52:16

Сандра Мей

@Lexa T Kuro дякую ❤️🌹

Відповісти

2023-12-17 17:53:59

Інші вірші поета

Повість про дракона Читай. Повість про калину Божество

Інші поети

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

قطة صغيرة

@Psycho_Kitt

Tasnime Bouchareb

@tasnime_bouchareb

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2370

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11167