Сильна

Сандра Мей

У віршах схована таїна небес. Її відчуває серце А розум кричить це вже було ! Одному чарів смак, а іншому гіркота життя... Розуміє мозок і тихо промовляє :" Це було зімною" Сльози стікають по обличчю, а серденько болить неначе у перше. У пам'ті спогади ожива. Вони то веселі, то смутні... Їх не зупинить. Це закоханості першої чари. Зупиніться, я в них зостанусь на мить. Він розлюбив... А ,можливо, й не любив. Зупиніться - кричу в пустій квартирі. Я знову на самоті. Покинули усі... "Змирись, прийми, відпусти." Поглянь на себе зі сторони та посміхнись. " Ти прекрасна й не важливо що кажуть незнайомці. " - це істина свята Тож скажи болю прощавай.

2023-12-16 21:02:26

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Кінець вразив! Крутий вірш! Так тримати! 👍🔥😉

Відповісти

2023-12-17 17:52:16

Сандра Мей

@Lexa T Kuro дякую ❤️🌹

Відповісти

2023-12-17 17:53:59

Інші вірші поета

Відчуття 3 Повість про "героя " Глибини дум Божество

Інші поети

Nespassion

@Nespassion

Cristina Zemba

@Cristina_Zemba

Любов

@lyubov_gladunyak

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4890

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1703