Мій
Вітер пестить нас теплом. І відносять всі тривоги хвилі. Лише коли ми тут, разом. Ні буря, шторм - нам не важливі. Шаленство від музичних нот, співи гучні у машині, наш пʼяний мозок дивиться в вікно малюючи двохвимірні картини. Розпуста, інколи гірка сльоза, буває сильно душить шию. Ти той, заради кого я - жива, та доля - що звела нас воєдино.
2025-12-28 11:59:34
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2600
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4621