Наш народ - маразматик
Наш народ - маразматик Біля розораних широких степів, Мабуть, через це нас так легко підкупити, продати Й казати, що це ж лише перший рік. А таких ще чотири... Оце так дивина, Ми кажемо, що нас обдурили, Винні політики... А хто ж їх обирав? Він краде! Змін немає! Ваші гасла - казка, обирай будь-який, Та чомусь це вас не зупиняло Класти його гречку у свої рюкзаки. Між тим, між іншим... Це все балачки дурні, Дивно виходить - беремо все більше й більше, Хоча знаходимось ніби на нулі. Землю почали цінувати, Лише на продаж... Ну в крайньому випадку, коли хочемо їсти, Наш народ - математик, Бо через одного економісти, Ну чи юристи... хоча це ваша справа, Я не суд звісно, мабуть, Але я вам надаю надаю право Піти туди, де вас ніколи не знайдуть. Набридло чути, що все погано, Жалієтесь ніби діти малі, Але щось ви не поспішаєте готувати сани, Щоб покинути рідний двір. Цікаво виходить, правда? Я ж здивований, як ніколи, Бо ми знаємо що буде завтра, Починаємо все зі школи. За дітьми майбутнє країни, Яке ми їм нав'язали самі, Хоча у нас кожен вільний... І вільно покидає рідні краї. Потім горе народу, Коли нема фахівців, І із заходу й до сходу Ми жалкуємо усі... Та нас це ніяк не зупинило, Ми самі загнали себе, Наш народ - наший вирок, Розраховуйтесь тепер....
2020-12-08 21:48:31
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Саша Гаврилюк
Дякую)
Відповісти
2020-12-26 18:40:01
Подобається
Lelyana_ art
Мені початок вірша нагадав рядки Івана Франка: "Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорржжу". Чудовий вірш 😉.
Відповісти
2021-01-04 21:16:25
Подобається
Саша Гаврилюк
Дякую дуже)
Відповісти
2021-01-04 21:19:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3172
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3841